и послал его в ...
Глупов.net
Салтыков (Щедрин)

Політики / Олег ГАЛЕНКО. ЕВОЛЮЦІЯ ІДЕЇ


Багато партій є хороших, багато гарниних є знамен

Зверніть увагу на ім'я та прізвище Олега Галенка, новоспеченого функціонера Ліберальної партії України.

  

Сей скріншот узяв з матеріалу лідера згаданої партії "Петро Циганко: "Нам вистачить п'ять сотень професіоналів", опублікованому Ґлупов.net в розділі ПоЛІТиКИ.

Не кривúтиму своїм словом перед обставиною, що товаришую з Олегом Галенком не рік, і не два. Принаймні десятиріччя з куцим хвостиком.

Й оте наше товаришування змістовно виявлялося не в сьорбáнні натщесердце інтеліґентської кави чи пролетарському здуванні піни з пива, а в миролюбному підтрýнюванні навзаєм наших політичних уподобань у дискусіях про український політикум. Точніше - дискусійному вияві світоглядної позиції кожного з нас стосовно конкретної персоналії "рятівника народу" та його публічності в ситуативних компромісах, що й зветься офіційною політикою.

Олег, як завше, був і є доволі катеґоричним у висновках. Коли зустрічалися для розмови, затято відстоював модель запровадження "практичної політики" (як публічної, так і підкилимової), спрямованої на обов'язкове втілення в життя красивих обіцяльних гасел для електорату від кандидатів на депутатське крісло.

Я ж, скептично ставлячись до будь-якої партії, як суспільного інструмента в досягненні мети соціальної справедливості в до- й пострадянських реаліях на шляху втілення тієї чи іншої ідеології, наводив приклади, що промовисто свідчили про комерціалізацію політичних маніфестів - партійна сорочка мовляв завжди була й буде ближча до тіла, якщо кишеню в ній відтягуватиме не партквиток, а ще й баблó-прес захисту свого бізнесу.

Бáйдуже хто: симоненківці, свободівці, регіонали чи бютівці. Тобто приказку "Обоє рябоє" поширював на всі партії в Україні.

Отож та обставина, що Олег Галенко обрав шлях партійного функціонера не могла пройти повз мою цікавість.

Адже у нього - ні гуралень, ні копанок, ні заводів, ні пароплавів, ні кримінального минулого. Що йому захищати?


Що йому захищати

Тому моїм першим запитанням в інтервью з Олегом Галенком була цікавість:

Чому, пам'ятаюючи слова "Как мноґо дєвушек хорошіх, как мноґо ласкових імьон", Олег Галенко "посватався" до партіїї лібералки?

Почнемо з розуміння, що Україна виджерéлюється з людини. Дорослої чи маленької, пересічної чи приналежної до еліти - тут я б поставив знак "рівності".

Отакі дві паралельні рисочки?

Ні, аж геть не паралельні рисочки, а саме знак "рівності". Бо головне, щоб Україна поставáла в свідомості кожної особи. "Лічності", як воно звучить російською. Особливо ж - осóби, яка теоретичні знання й практичний досвід у царині суспільного розвóю застосовує з метою панування тієї чи іншої політичної ідеї та експансії певної світоглядної позиції.

Ліберали й експансія?

Кажу про наступáльність світогляду, а не затéрплі сідниці політика в м'якому кріслі партійного кабінету. Експансія це і є наступáльність. Бо практика її матеріалізації - тернистий шлях, якщо акцентувати увагу на нагальності виховання лідерських якостей, про які, приміром, говорив аполоґет українського націоналізму Єфремов.

До речі, провідний український політик ліберально-демократичного напрямку, який не затуманився ідеями, підкинутими більшовиками Грушевському чи Винниченкові.

Пане Олеже, про "експансію" сучасних лібералів дайте змістовнішу відповідь.

Та куди вже змістовніше, якщо говорити, що своїм завданням на сій посаді планую роботу на об'єднання локальних лідерів, здатних не просто формальною чисельністю повестú за собою громадян, а щоб кожна окрема людина збагнула й підтримала ліберальну ідею хоча б маленькою, але конкретною справою. Крапля до краплиночки. Бо й Дніпро починаться не з водоспаду. Так сáмо, як і ніагарове диво не фонтанує з одного джерельця. Тому й нам треба гуртуватися довколо очільників, яким люди вірять. А вірять вони, якщо навести конкретний приклад, керівнику Ліберальної партії України.

І скільки довірливих до очільника лібералів у Верховній Раді України?

Не пересмúкуйте своє ж запитання про першопричину моїх особистих політичних симпатій до лібералів ув Україні, глузуючи, що їхнє представництво відсутнє в законодавчому óргані. На все свій час.

Бо особисто для мене, як партійця й партійного функціонера, найнагальнішим завданням є пошук активних людей, щоб згуртувати команду на всеукраїнському рівні. Адже будь-яка партійна робота починається з конкретного лідера в конкретному населеному пункті. В селі чи в містечку обов'язково є незаспокійлива душа, якій не байдýжа доля своїх співвітчизників так званої "маленької батьківщини".

Сей пошук і мусить бути підґрунтям нашої щоденної роботи.

Отакої! Прийшов Галенко, ніби відкрив Америку в партійній роботі.

Нема нічого новóго ні під ідеологічним "сонцем", ні під партійним "місяченьком". Адже лідери зáвжди були. Тобто люди, які прагнули реалізувати якусь ідею. Партійну, бізнесову чи творчу.

Та й у житті, знаємо, часто трапляється таке, коли дехто, примірявши штанці бізнесмана, подався у велику політику.

Щоб надійніше захищати свій бізнес?

Мóвлю не про бізнес у виробництві вітчизняного продукту чи в перепрóдажу китайських товарів. А про те, що рано чи пізно наші громадяни доходять висновку, що найуніверсальнішим інструментом, яким можна запровадити прогресивну суспільну ідею, була й залишається спільнота громадян, об'єднаних в партію. Так уже склалося. Альтернатива відсутня. Бо навіть самоврядування громадян залежить від політичної волі теперішніх політичних звéрхників.

Тому сьогодні ми спрямовуємо наші зусилля на пошук лідерів, звертаючи особливу увагу на їхній громадській активності, спрямованої на розвíй місцевого самоврядування, на утверджені ідеї панування ОСББ (Об'єднання співласників багатоквартирних будинків) та на ініціативи громадян, які спонсорством підтримують дитячі організації, клуби чи якийсь корисний для загáлу вияв громадської активності.

Ми шукаємо людей, які не марнують час на пустóдзвін кухонних балачóк про погане життя та паганий уряд, а конкретною справою намагаються зробити життя українців ліпшим, аніж воно є. Причім, що вагомо для нас, не тільки особисто для себе чи своєї родини, а й для всіх членів територіальної громади, де живе й працює сам лідер.

То ліберали пішли в люди?

Так. Точніше - між людей. Проте не з метою формально розбýхлого партійного списку, як зазначає наш лідер, а задля вияву, як щойно сказав, активних громадян, які, практично запроваджуючи ліберальні ідеї в житті, ще не є членами нашої партії.

А якщо ті люди належать до інших партій?

Знаєте, практично у програмах всіх партій переважають ліберальні ідеї. Й наша мета - не домінування політичної сили лібералів, а домінування ліберальних ідей. Я б сказав - еволюція політичної ідеї не наших партійців до ідеї лібералізму.

А як, пане Олеже, еволюціонувала особиста політична ідея? Про піонерію чи комсомольство не згадую, а запитую про КПРС?

На жаль, комуністом не був. Хоча своєю роботою й життям намагався хоча б на мізинець наблизити те "світле майбутнє". Бо вважав і вважаю, що достойних поваги людей серед членів колишньої Комуністичної партії була більшість. Та й проблема зрештою не в назві партії чи в самій партії. Проблема - в особистості, в лідерові партійців. Тим паче в умовах однопартійної системи.

Я ж був членом Соціалістичної партії України. До момету, зазначу, коли ту політичну силу очолив Цушко, а згодом Микола Рудьковський. Саме його, останнього, я не міг сприйняти як соціаліста. Тому й вийшов із партії.

Ви, пане Олеже, уникли відповіді на моє перше запитання. В Україні майже двісті партій. Є, як кажуть, з кóго (точніше з чóго) вибирати. То чому подалися в ліберали?

Вибирати, по-перше, особливо не доводиться, якщо дотримуватися думки, що вибирати треба з чóгось. Тобто партій. Тут для мене однозначно найближчі ліберальні ідеї. Якщо ж говорити про вибір у значенні "з кóго", то після особистої розмови з нинішнім лідером лібералів переконався, що він, Петро Степанович Циганко, націлений на розбудову партії шляхом ідеологічних переконань, а не її кількісним складом. Бо вельми часто у тієї чи іншої партії на виборах голосів "за" менше від кількості її членів. Причина, зазначу, не тільки в фальсифікаціях із бюлетенями.

От ви, приміром, член якої партії?

Пане Олеже! Знаючи, що я не перекроюю інтервью навіть тоді, коли (грішний) іноді джинсую, се запитання - удар під- мій журналістський -дих. Бо я навіть у комсомол вступив протягом доби, коли подавав документи на навчання в університеті. А ви запитуєте мене про якусь-там партію...

А все ж?

Обіцяли посаду головного редактора газети, яку намірявся видавати "Єдиний центр".

А за кого голосували?

За БЮТ.

Дякую за щирість.

Я ж, як намагаєтеся з мене покепкувати, "не подався в ліберали", а усвідомлено зробив цей крок.

Адже історично - ліберальна ідея від початку свого існування зароджувалася в середовищі підприємців малої й середньої руки. Не оминула вона підприємців і в Україні, коли узаконили приватну власність.

А я ще 1987 року заснував свою справу в малому бізнесі. Й уже тоді, практично в період ще фатаморґанних передпередбудовчих ідей Ґорбачьова, своїми знаннями достатньо заробляв не тільки для себе, а й надав змогу заробляти чесні гроші на шматок хліба і до хліба ще й своїм співгромадянам.

Підкреслю - чесні гроші та ще й до хліба. Тобто вже тоді на практиці втілював засадчі принципи ідеї лібералізму.

Тому, коли вийшовши із Соціалістичної партії України періоду, як вважаю, її політичної руїни руками Рудьковського, та проаналізувавши особисті зустрічі з лідерами багатьох інших партій, дійшов висновку, що світоглядно особистим життєвим шляхом мені не тільки ідеологічно найближче Петро Циганко, а ще й найгідніший моєї поваги його працелюбністю й цілеспрямованістю на перспективний результат.

Тим паче, що ідеї лібералізму для мене були не просто симпатичними, а таки є моїми переконаннями, які прагнув реалізувати у форматі політичної сили Олександра Мороза. Та не склалося. Але собі я не зрадив. Адже сьогодні світова практика політичного руху лібералів прямує вбік соціальних програм. Та й у першій статті Конституції мовиться, що Україна - соціальна держава.

Папір будь-що витримає.

Може й так. Але ліберали не цураються соціальної відповідальності перед людьми, які своєю щоденною працею створюють національний продукт. Це, власне, й було домінантою у виборі політичної сили. Щоб  не знічуючись дивитися людям в очі, дотримуючись принципу відвертості та висповідуючи ідею чесності, свободи вибору перед співгромадянами, Богом й Україною.

© Світлини Федора МЛИНЧЕНКА.

© Опублікування чи цитування сього матеріалу дозволено тільки з посиланням на Глупов.net, а для Інтернет-видань - з гіперпосиланням на сайт http://Glupov.net

 

t 03 Июня 2012 12:52
из ДДТ Шевчук, недавно хорошо рассказал в одной из передач TV.

Сумянов 31 Марта 2012 23:22
Щемить их будут опять. Есть, что брать.

Krus 20 Марта 2012 22:29
Муха и пчела. Крылья. А лапки погрузяться в ...

Sanyek 13 Марта 2012 11:04
Удивлен многогранностью косить.

t 12 Марта 2012 18:05
В царской империи, не многие путишествовали, приходы были относительно замкнутыми, пастыри знали свою паству и видели то, что видят прихожани. TV нет. Четкое разграничение свой чужой (деноминоции, иные религии). Сегодня свяшенникам сложнее, а значит и прихожанам, кто , что смотрит. В партиях проше, есть лидер, видимая команда, с понятными целями и главное все ограничено одной страной. С уважением ваш покорный слуга.

Автор 10 Марта 2012 22:18
Звертаюся до ніка t. Чи є різниця між приходами царської імперії та сучасними, утотожнюючи їх з партійними?

t 10 Марта 2012 15:22
В наше время партии, как церковные приходы в царской империи. Выберите свою и жить будет безопаснее в современном глобальном мире. А без веры в Спасителя, как без кислорода.

Олег Галенко 10 Марта 2012 01:19
Да, Фёдор Кузьмич !!! Во-первых, спасибо за искренность. Во-вторых, после таких слов вспоминаешь цитату из Библии: «по делам их – судите о них» … Пусть наши дела говорят о нас !..

Анюта 09 Марта 2012 19:59
Это ваше не материальное вливание, чтобы вступить в их ряды?

Имя
Будь ласка введіть Ім'я
Сообщение
Сообщения не должны содержать ссылки на сайты
Проверочный код
Будь ласка введіть код
© 2009-2021 Глупов.net Все права защищены
Designed KinoPost. Разработка сайта: VIS-A-VIS