и послал его в ...
Глупов.net
Салтыков (Щедрин)

Глупов.tak / Федір МЛИНЧЕНКО. Передмова до "СЛУХАЙ! О, ІЗРАЇЛЬ"



ТИ САМ СОБІ РАБ

 

Слово від перекладача

 

Узятися за Передмову до перекладу ораторії "Слухай! О, Ізраїль" О'Дафі примусила розмова, в якій мій добрий прúятель мені дорікнув за роботу: "Воно тобі треба?! На..." Наступне речення, почуте від нього, подам літературною мовою - "Навіщо євреїв пропагуєш?"

 

Ідейне підґрунтя ораторії "Слухай! О, Ізраїль" не викличе, розумію, одностайної думки. Але що в сьому світі всімá підтримуване? Тому не про зміст ідеї, а про зміст праці над нею скажу кілька слів.

 

Будь-який переклад літературної частини музичного твору (опери, ораторії чи навіть чотиривірша-блатняка з музичної вистави) прикований до музики, як каторжанин до ґалери. Світ довкіл такий безмежний! А ти - на цепу! Та ще й настільки короткому, що свободи відміряно на два-три кроки, а іноді тільки на крок. Ти сам собі - раб.

 

Ти - сам собі раб, полонивши себе добровільно.

 

Ти й сам собі наглядáч над рабом.

 

Ти сам собі наглядáч, який не жаліє раба у роботі. Але боронити мусить раба від небезпек, що роззявили рота на нього: "Боже! Здєсь нотка Сі трєтьєй октави, а пєть нужно "свíтло".

 

Арґумент, що в ориґіналі французи, приміром, співають те "і" на Сі в третій октаві, не діє! Бо французи, бач, "верескливі"! Що зробиш?

 

Для солістки "БожездєсьноткаСітрєтєйоктавиапєтьнужно"світло" в опері Беджаміна Бріттена "Нумо, створимо оперу!" я зробив виняток.

 

Бо слово-замíнник знайти в українській, Богові слава, не складно. Але ж ти, наглядач, мусиш свого раба боронити, коли хтось зазіхає на нього! А найперше від сéбе самóго - раба у рабі.

Адже є непероборна спокуса йти легшим шляхóм, коли, як здається, якась нотка зайва, а десь нотки сеї забракло, щоб у клавір вбґати слово, що зручно лягає в переклад. 

 

Що раб зробить лінивий?

Захоче схитрувати - розíб'є нотку, попаскудить думку, чи наголос змінить у слові. І все ніби правильно...

 

Усе ніби правильно.

 

Так, як у хаті, коли вже гості стукають у двері, то під диван швиденько сміття замітають... Та, ось, двері гостям прочинив, ба! прóтяг смíття на паркетини вимів! Се я кажу про композитора, що аж млостúться від гніву, коли хтось в кришталеву залю його недоспаних ночей зайшов у чобóтях, закалявши килим. Бо він, не почувши нотку, смикнеться, так ніби щось його вщúпнуло; а зайва нота подивує, так ніби зумисне розсипали сіль ви на сварку...

 

Нехлюйство перекладача просто катує композитора, у якого є всі законні підстави гнівúтися, що якийсь перекладач - нездарний нахаба псує його твір.

 

Тому для перекладача "злодійкувато" підтирати чи дописувати нотку в клавірі - табу.

Не кажу про азійські мови, бо практичного досвіду в перекладі з них у мене нема. Але для англійської, німецької, французької і російскої в українській мові достатньо засобів, щоб композитор потис перекладачеві руку.

 

Проте, як кажуть, є ситуації не без винятку в правилі, коли виникають непереборні мовні труднощі. Наведу приклад.

 

Англійське слово hear (завдяки дифтонґу -іе-, що звучить ніби одним голосним звуком) односкладове, як, приміром, найуживаніше слово на "х" в мові російській. "Хлєб" і "храм" йому поступаються, посідаючи 2-е й 3-є місця.

 

Англійське односкладове hear в ораторії "Слухай! О, Ізраїль" звучить на одній ноті. Так званій - цілій.

Знайти український лексичний відповідник англійському слову на один склад, щоб не дратувати автора музику поділом "цілої" ноти на "половинки", можна: О!, Гей!, Так! чи, аж вже геть кострубате, Чуй!

 

Але що скаже слухач український, почувши, на приклад, "Так! О, Ізраїль"? Адже Помаранчеві революції швидкоминучі, щоб одноденною спекуляцією увічнювати се слово в творі рідною мовою... Та й над перекладом працював, коли найуживанішим на майданах було слово "Ганьба!" Хто тоді міг передбачити його хамелеонність?

 

Україномовний спонукальний заклик "Гей!" підставити під словосполучення "О, Ізраїль" теж не зовсім зручно з причин, що се слово в останні часи виступає іменником. Хоч, як заклик, воно ситуативно було б найближчим. Тому не залишається нічого іншого, щоб п'ятискладова фраза Hear! O, Israell звучала українською з одим "зайвим" складом Слухай! О, Ізраїль!

 

І всеж, у наведеному прикладі нема системного характеру, як, приміром, в проблемі існування в англійській мові великої кількості односкладових слів. Можна ідеально перекласти текст, відірваний від музики, але він не "ляже" під нотами. Тим паче, коли в музичному творі багато цитувань з Святого Писання. Але ся тема - проблема, про яку поговоримо іншим разом. Бо ся проблема, зазначу, значно простіша від тих, які виникають в перекладах з майже "рідної" і геть зовсім, як здається, близькóї нам мови російської.

 

І насамкінець...

 

Зараз, коли набираю сей текст, щиро згадую Василя Юхимовича Анастасьєва, реґента хору баптистської церкви "Нове життя". На жаль, його вже нема з нами. Але справа, якій стільки часу й сили віддав Василь Юхимович, залишилася нам після нього.

 

Василь Юхимович, мабуть, найпершим серед релігійних громад, заборонених радянською владою, ввів практику україномовного співу, "спровокувавши" мене перекласти українською багато піснеспівів з творчого надбання Веделя, Березовського, Бортнянського та Архангельського.

 

Якось, забігши до Василя Юхимовича на роботу (працював старшим інженером в колишньому Будинку моди, що містився в будинку навпроти нової київської синагоги), серед якихось насосів, електричних двигунів, серед блимання червоних і зелених лампочок, та серед іншого залізяччя, почув від нього іронічну розповідь про звинувачення його в націоналізмі за те, що піснеспіви зазвучали українською...

 

Не пам'ятаю дня тижня, не згадаю числа місяця і навіть точно року, але там, на своїй роботі, Василь Юхимович передав мені англомовний клавір ораторії "Слухай! О, Ізраїль".

 

На жаль, церква "Нове життя" не могла самотужки фінансово "витягти" сей проект. А київська єврейська громада, до якої звертався Василь Юхимович, пройшла осторонь.

 

Ось і "пилився" сей переклад аж до сьогоднішнього дня...

 

Федір МЛИНЧЕНКО.

© Опублікування чи цитування сього матеріалу дозволено тільки з посиланням на Глупов.net, а для Інтернет-видань - з гіперпосиланням на сайт http://Glupov.net

Анна 30 Октября 2009 01:35
Дякую за ностальджі, яке змушує відмовлятися від категоричних оцінок.

Sanyek 24 Сентября 2009 11:13
Если есть свободное время, почему бы не заняться подобной херней!

Юрий Цегельный 21 Августа 2009 18:17
Как можно взять у автора переводы Веделя, Березовского, Бортнянского и Архангельського?

Марина 11 Августа 2009 19:34
Ідейне підгрунтя не викличе одностайності, - пише Млинченко. А де тій одностайності взятися, коли Яценюк у вічі бреше, заявляючи: "Як українець, як представник титульної нації". Хіба євреї в України вже титульна нація?

Имя
Будь ласка введіть Ім'я
Сообщение
Сообщения не должны содержать ссылки на сайты
Проверочный код
Будь ласка введіть код
© 2009-2021 Глупов.net Все права защищены
Designed KinoPost. Разработка сайта: VIS-A-VIS