и послал его в ...
Глупов.net
Салтыков (Щедрин)

Глупов.tak / Іосіф БРОДСКІЙ. СТРОФИ


 

Іноді, коли до мене звертаються з питанням "Як пишуться вірші?" або хочуть почути рецензію на поетичне своє вправляння, то й першим і початківцям раджу перегорнути сторінки поета Ліни Костенко й поета Іосіфа Бродского.

 

Вони - взірцеві, щоб випробувати себе на розуміння поезії загалом. Все інше не просто легко даватиметься в руки, а вже не складатиме таємниці.

Бо їх твори се дійсно вірші, забронзовілі думкою в довершеній формі.

 

Кажу - забронзовілі, сам щиро сприймаючи творчість сих поетів, як пам'ятники сучасній поезії. Високомистецьки довершені.

 

Кажу про двох згаданих - поети...

 

Бо більшість, хто щось там написав не прозою - поéтки чи поетеси. Без винятку. Бáйдуже: в штанах чи в спідницях, з голим торсом чи з бюстґальтером, бо геть всі вони - домашні господарки в поезії та віршописці на кухні. Ні там, ні там толку...

 

Ось тому й раджу, коли звертаються з питанням "Як пишуться...", не чтиво, а творіння Ліни Костенко й Іосіфа Бродского, в яких ось і криється відповідь на таке просте, здавалося б, запитаннячко.

 

Не спокушаючись на розмову загалом про творчість Ліни Костенко та Бродского, зазначу тільки, що вони не просто складні, а вкрай неможливі для перекладу на інші мови, щоб, зберігши форму, зберегти ще й патину забронзовілої їхньої думки, яка в світі поезії увінчала і їх лавровим вінком серед найвизначніших поетів.

 

На все є час. На голубі тумани,

на вчинків простоту, на простоту понять.

На те, що коли навіть не таланить,

можливості і ті уже п'янять.

 

Як, цікаво, звучала б Костенко російською? Або як українською звучали б рядки Бродского "И нарезаные косо, как одесская, колёса" - про електричку в Ґатчину.

 

Або ось переклад "Строф" Бродського, який пригадався мені, коли писав про "Кокаїновий вальс" Юрія Рогози (дивись на Glupov.tak Міхаіл БУЛҐАКОВ. ЗОЙЧИНА КВАРТИРА)

 

І там, і там - Росія. Але така різна... Для Булґакова (промовленого словами Рогози) втрачена, для Бродского не знайдена. Така різна... Але, на жаль, з одним результатом.

 

 

І

 

На прщання - ні звуку.

Ґрамофон десь звучить.

В світі сьому розлука -

як потóйбічна мить.

Нáщо поруч - в незгоді

нам повíки стуляти

аж до смерті: та й згодом

не разóм там лежати.

 

ІІ

 

Хто б не був в чóмусь винен,

та йдучú воздавати,

годі з праведним врíвень

покаяння шукати.

То ж навік розбредéмось

долю спóвнить свою,

в пеклі ми не зійдéмось,

нам не встрíтись в Раю.

 

ІІІ

 

Як орало терзає

борозною поля,

правда так розділяє,

ще страшнíш від гріха.

Не вина, мимовíльність,

розбиває вщент скло.

Що ж тужити позíрно,

як вино розтіклось?

 

IV

 

Чим єднання міцнíше,

тим пекýчіш розрив.

Не врятує затишшя

ні рапід, ні наплив.

Непостýпливість толку

не додасть ні на мить.

В честі хист для осколка

рóки глека лічить.

 

V

 

Хмелем вúповни тіло,

осушайся до дна.

Ліпше ємкість поділим,

а не мíцність вина.

Я ж далекий від згýби,

хай в прийдéшні часи,

крім спільноти зазубрин,

схожість рис не знайти.

 

VI

 

Стерлась грань між чужинців,

сором вихлюпнуть щоб,

і признатись в помúлці

у слівцях "ні за щó".

Відкричúмо й відзвоним;

й знов до діла від слів,

щоб нам смерть, як синонім,

розділити навпíл.

 

VII

 

Спокій стрáтивсь для дому,

рвуться враз всі ниткú.

Ким були ми, і що ми

не змогли вберегтú, -

німувать приневолять

в плині деннім скоріше,

що подрóбицю болю,

а не щастя, видніше.

 

VIII

 

Неможливість побачень

кабалúть дідизнý

варіантом призначень,

хоч вона в ширину,

завидюща до слави,

не поступить й собі,

богоносній державі

фору дасть в голитьбí.

 

IX

 

Що ж без зúску невóлиш,

аби знищить сліди?

Сі рядки є всього лиш

підголóсок біди.

Перемóви, розрісшись,

є взірцем ще й тому ж,

що розлука примíтніш,

аніж сплéтиво душ.

 

X

 

І хортам, щоб не видав -

ні моїм, ні твоїм -

спокій мíй храпоідол

чи ж бо твíй - херувим,

на прощанні - ні звуку;

тільки хор Аонід.

Післясмéртна та мука

й за життя нам щемить.

 

12 червня 1992 року

 

 

Про що сей вірш?

 

Дайте собі відповідь, щоб не запитувати "Як пишуться?.." вірші, принісши на рецензію приримóване чтиво.

 

Федір МЛИНЧЕНКО.

 

Світлина br00.narod.ru/53_015.jpg

Романенко 24 Января 2010 03:18
Мы что - забыли русский? Переведи "я вас любил"

Анна 09 декабря 2009 02:48
Росія ніколи не була, як пишете, "різною", висповідуючи монархію - петровську, сталінську чи сучасних політиків, що її очолюють.

Sanyek 23 Сентября 2009 00:42
Вот добрался и к этой аидской страничке... Бродский - редкая сука, шифрующая Сионских мудрецов. Но перевод, сделаный Вами, воспринимается не в контексте жидовской слезы, а в общечеловечности ненависти к советской власти, смоделированной одноплеменниками Бродского. Жиды не так интернациональны, как им хотелось бы.

Читач 30 Августа 2009 00:51
А як бути із такими людьми, як Петро Перебийніс, який теж важає себе поетом? Та ще й хоче отримати Шевченківську премію? Чому не вчитися на творчості Василя Симоненка?

Колега 07 Августа 2009 19:01
Костенко, Бродський і... Млинченко??? приміряє лаври.

Имя
Будь ласка введіть Ім'я
Сообщение
Сообщения не должны содержать ссылки на сайты
Проверочный код
Будь ласка введіть код
© 2009-2021 Глупов.net Все права защищены
Designed KinoPost. Разработка сайта: VIS-A-VIS