и послал его в ...
Глупов.net
Салтыков (Щедрин)

Уse хороше / Микола БРИВКО. ВІД КУРСЬКА НА КИЇВ ЧЕРЕЗ ДОНЕЦЬК


Історія Другої Світової складається з різних епізодів. Звичайно, приємніше згадувати про наш наступ на захід. Влітку 1943 року радянському керівництву довелося вирішувати питання: куди далі наступати, що звільняти у першу чергу? Звичайно, Донбас з його шахтами! Один із епізодів звільнення Донбасу – штурм Савур-могили.
Для багатьох поколінь ця висота була символом Вітчизни. Вона оголошена пам'ятником старовини і героїчного українського епосу.
Проте найбільшу популярність Савур-могила здобула в роки Великої Вітчизняної війни, особливо в 1943 році під час звільнення Донбасу і прориву Міус-фронту.  Вона є однією із панівних висот, звідти, у хорошу погоду навколишня територія проглядається на 30-40 кілометрів.
Влітку 1943 року на підступах до міста Сніжне на річці Міус розгорілася запекла битва за Донбас. Хоча спроба прорвати німецький фронт в районі спостерігалася ще на початку 1943 року.
Савур-Могила була важливим опорним пунктом гітлерівського «Міус-фронту». Висота 277,9 - так значилася Савур-Могила на оперативних картах і бойових донесеннях.
Міус-фронт, цей рубіж, за заявою Гітлера, мав стати «новим державним кордоном Німеччини, недоторканної і непорушної». Як свідчать документи воєнних років, фашисти прагнули тут помсти за Сталінград. Його основу складала 6-а армія, сформована замість розбитої 6-ої армії Паулюса. Номери її з'єднань і полків були ті ж, що і у розбитих під Сталінградом.
Правий берег Міусу, який займали гітлерівці, зручний для оборони: він вищий за лівий, має багато обривів, висот, ярів. І загарбники використали ці можливості. Міуський рубіж оборони німців був суцільними, величезними неприступними укріпленнями. Вони складалися з трьох смуг. 1-а головна смуга оборони, глибиною до 11 км, проходила безпосередньо по західному берегу річки Міус. По усьому передньому краю тут тягнулася суцільна лінія траншей з винесеними вперед осередками для стрільців і кулеметними майданчиками.
У ряді місць від першої траншеї, на відстані 200-400 метрів була друга, а подекуди і третя траншеї.
Як по передньому краю, так і в глибині оборони, було побудовано багато дзотів і дотів з залізобетонними ковпаками. Підступи до головної смуги оборони перегороджувалися дротяними загородженнями в два-три, а місцями і в десять рядів, а так само протипіхотними і протитанковими мінними полями. Глибина мінних полів доходила до 200 м, а щільність до 1800 мін на один кілометр фронту.
2-а смуга оборони була підготовлена по лінії Червоний Кут - Мануйлево - річка Кринка, а далі Мокрий Єланчик до Таганрозької затоки. Між першою і другою смугами була проміжна позиція, що складалася з системи опорних пунктів. На підступах до кожного з таких пунктів, якщо були відсутні природні перешкоди, створювалися протитанкові рови та інші інженерні загородження.
3-а смуга оборони супротивника проходила на схід від Донецька й далі на південь по річці Кальміус на відстані 40-50 км від Міусу.
У газеті "Правда" від 3 вересня 1943 року щодо цих подій писали: «Чорні лінії оборони, пов'язані між собою нескінченними ходами повідомлення, ланцюги дотів і дзотів, по усьому фронту і в усю глибину, кулеметні гнізда й гнізда рухливої артилерії що взаємно прикривають один одного, створюють багатошаровий вогонь... дротяні загородження, мінні поля, керовані і мертві, - усе це диявольське нагромадження військ, техніки, угвинченої в камінь, уритої в землю, називалося «Міус-фронтом»».
Загалом «Міус-фронт» налічував понад 800 опорних пунктів, серед яких височіла Савур-Могила - головний спостережний пункт ворога.
Південний фронт під командуванням Ф. І. Толбухіна готувався до вирішальної битви за Донбас. Саме на Південний фронт покладалося відповідальне завдання: відтягнути частину військ супротивника від Курського виступу і скути їх на Міусі. У складі фронту діяли 5-а ударна армія (сім стрілецьких дивізій, танкова бригада і танковий полк), 2-а гвардійська армія (шість стрілецьких дивізій і два механізованих корпуси), 28-а армія (шість стрілецьких дивізій, танкова бригада і танковий полк), 44-а армія (три стрілецькі дивізії), 51-а армія (сім стрілецьких дивізій і танкова бригада). З повітря їх підтримувала 8-а повітряна армія.
17 липня 1943 року о 4 годині 45 хвилин почалася артилерійська підготовка і о 6 годині частини Південного фронту пішли в наступ. Сколихнувся Міус від вибухів, здригнулася земля. Битва йшла за кожну її п'ядь.
В ході липневих боїв німецьке командування, побачивши реальну загрозу розвалу оборони на Міус-фронті, почало використати усі резерви своєї 6-ої армії, аж до навчальних команд, будівельних батальйонів. До того ж терміново стали перекидати війська з Курської дуги, а саме танкові дивізії  СС – «Рейх», «Мертва голова», а також 3-ю танкову дивізію, які були оснащені новітніми танками "Тигр", "Пантера", "Фердинанд".
В результаті липневих боїв на Міус-фронті фашистські війська зазнали великих втрат і значні сили гітлерівців були відтягнули з Курської дуги.
18 серпня 1943 року настав довгожданий день нового наступу радянських військ. До цього часу усі приготування до третього прориву Міус-фронту і розгортання боїв за звільнення Донбасу були закінчені.
О 6 годині ранку розпочалася артилерійська підготовка, яка тривала цілу годину. Міномети, «катюші», посилали свої снаряди і міни на сильно укріплену оборону ворога. Не встиг припинитися шквал артилерійського вогню, як над переднім краєм супротивника промайнули  літаки. Ще тривало бомбардування, а вже рушили танки. Піднялася піхота. Попереду сапери, які показували дорогу танкам через мінні поля.
Особливо запеклі бої йшли за село Дмитрівку. 20 серпня наші війська вели вже бої на рубежі Степанівка - Савур-Могила-Артемівськ. 21-24 серпня у боях в районі Артемівська, Кринички, Семенівка дивізії, що наступають, 5-а ударна армія, розгромили війська 6-ї армії супротивника і стали розвивати наступ на схід. І 29 серпня були закінчені усі приготування для узяття  висоти 277,9 - Савур-Могили.
Висота Савур-Могила була в смузі наступу 96-ої гвардійської стрілецької дивізії, якою командував Герой Радянського Союзу гвардії полковник Лєвін С. С. Праворуч від неї рухалася  50-а гвардійська стрілецька дивізія генерала Владичанського А. С., ліворуч - 127-а гвардійська стрілецька дивізія  Героя Радянського Союзу генерала Младенцова С. І.
До складу 96-ої гвардійської стрілецької дивізії входили: 291-й гвардійський стрілецький полк під командуванням гвардії полковника Танцури, 293-й гвардійський стрілецький полк під командуванням гвардії майора Свиридова А. А., 295-й гвардійський стрілецький полк під командуванням гвардії полковника Волошина А. М. (на світлині ліворуч).
Командування Південного фронту надавало велике значення оволодінню Савур-Могилою. Сам командуючий 5-ю ударною армією генерал Цветаєв В. Д. (на світлині праворуч) через гвардії полковника Лєвіна С. С. безпосередньо керував боями за висоту 277,9 м.
Першим з 96-ої гвардійської стрілецької дивізії до схилів висоти підійшов 295-й гвардійський стрілецький полк під командуванням гвардії полковника Волошина А. М. 293 і 291-й гвардійські стрілецькі полки вийшли до її південного і південно-східного скатів. Справа діяли частини 34-ої дивізії, ліворуч 127-ї.
В ніч з 29 по 30 серпня полки 96-ої  гвардійської стрілецької дивізії посилено готувалися до штурму Савур-Могили.
Над настороженим полем бою плив передранковий туман. Вогонь припинився з обох боків. Група дивізійних розвідників під командуванням молодшого лейтенанта Шевченка Г. П. робить третю спробу прорватися на Савур-Могилу. Один з розвідників Іван Гавриляшев, помітив осторонь темніючий горбок, з під нього почули голоси. Підкрався до бліндажа і узяв в полон трьох гітлерівців. Переправили їх у батальйон капітана Смолякова, якому вдалося впритул наблизитися до висоти 277,9.
У пролом, що утворився, тихо проникли 17 відважних - молодший лейтенант Шевченко Г. П., старшини С. Корабльов і І. Веремєєв, молодший сержант І. Альошин, рядові В. Кобзев, А. Гаін, С. Селіванов, І. Меркулов, К. Калиничев, Н. Черепов, І. Гавриляшев, К. Петряков, В. Лобков, Г. Бондаренко, І. Дудка, Н. Іванов, М. Сімаков.
Група сміливців піднялися до вершини. На висоті був споруджений бліндаж, перекритий товстими колодами. Тут знаходився спостережний пункт супротивника. Зайняли оборону.
Розвиднилось. Гітлерівці виявили на висоті 277,9 розвідників і відкрили вогонь з усіх видів зброї. Здибилася земля, уламки снарядів вивертали камені, розтинали стволи дерев. Не встигли замовкнути гармати, як  в атаку  пішли ворожі автоматники. Вершину вони атакували знову і знову.
Молодший лейтенант Шевченко був важко поранений. Він змочив власною кров'ю натільну сорочку, прикріпив її до палиці і вставив між каменями. Над Савур-Могилою затрепетав  червоний прапор. Після загибелі Шевченка Г. П. командування взяв на себе старшина Сергій Корабльов.
Наступаючий уздовж західного узлісся, на південь від висоти 291 гвардійський стрілецький полк  о 8 годині 30 хвилин вийшов до підніжжя Савур-Могили. О 9 годині південно-західно опинився 295 гвардійський стрілецький полк.
В ніч на 31 серпня гітлерівці, залишаючи поранених, стали панічно відходити. Легендарна  Савур-Могила була узята.
1 вересня 1943 року були звільнені міста Сніжне, Красний Луч, Штеровка. А 8 вересня - Донецьк.
На згадку про безприкладну мужність і виняткове самопожертвування радянських воїнів, загиблих в ім'я перемоги над ворогом, трудящі Донбасу спорудили на Савур-Могилі меморіальний комплекс.
10 вересня 1967 р. на Савур-Могилі був відкритий пам'ятник. Над курганом вознісся 36-метровий обеліск із залізобетону, фанерований гранітом і 8-метрова чавунна скульптура воїна-визволителя з автоматом в піднятій руці в плащ-палатці, що розвивається на вітрі, встановлені на самій верхній точці Савур-Могили. На обеліску напис "Визволителям Донбасу - воїнам Великої Вітчизняної війни 1941-1945 гг". До 30-річчя звільнення Донбасу, в 1973 р. будівництво меморіального комплексу на Савур-Могилі завершилося. Біля підніжжя висоти був створений оглядовий майданчик, з неї відкривається панорама усього ансамблю. На майданчику виставлена техніка військових років: танки, гармати, міномет, знаменита "катюша".
Від основи Савур-Могили широкі марш-сходи ведуть до чотирьох 16-метрових залізобетонних пілонів, на яких в скульптурних композиціях, чавунних барельєфах зафіксовані епізоди героїчного штурму.
Від пілонів дорога веде далі на вершину до Вічного вогню. Цей священний вогонь доставили з Волгограду і запалили учасники боїв за Савур-Могилу Яків Пилипович Листопад (на світлині) і Олексій Андрійович Руденко.
Автори меморіалу - скульптори І.С. Горовой, К.А.Кузнєцов, архітектори М.І. Потипако, А.Ф. Ігнащенко, І.Л. Козлінер. Керівник авторської групи – заслужений діяч мистецтв Української РСР Ф.А. Коцюбинський.
У 1995 р. біля підніжжя Савур-Могили був відкритий Блок Пам'яті, на якому висічені прізвищ воїнів, загиблих при звільненні Донбасу.
А 1998 року, поряд із Блоком Пам'яті на кошти козаків встановлений Поклінний Хрест.
Савур-Могила є місцем, яке нагадує кожній людині й усім майбутнім поколінням про страшне випробування людського духу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр., в якій наш народ показав безприкладний подвиг мужності, хоробрості і стійкості, ціною пролитої на цій землі крові, та здобув Велику Перемогу.

Микола Бривко, вчитель історії ЗОШ І-ІІІ ст. № 11, член НСКУ (м. Сніжне, Донецька область).

Довідка.
Саву́р-Моги́ла - курган висотою 277,9 м над рівнем моря, за 12 км на південь від міста Сніжне. Знаходиться на кордоні трьох областей - Луганської, Донецької та Ростовської області Російської Федерації. Знаходиться в межах регіонального ландшафтного парку "Донецький Кряж". Слово «савур» походить від тюркського «сауыр», у слов'янській вимові «саур, савур» — степова височина зі згладженим вершком круглої форми неначе кінський круп (дослівний переклад тюркського слова «сауыр»). Народна етимологія пояснює її назву як назву могили козака Савура або Сави чи Савки, який загинув на височині в нерівному бою з ординцями. Хоча існують й інші легенди стосовно назви.
Прохор 22 Августа 2013 13:04
А за что воевали-то??? http://gold-manaa.livejournal.com/407608.html

Имя
Будь ласка введіть Ім'я
Сообщение
Сообщения не должны содержать ссылки на сайты
Проверочный код
Будь ласка введіть код
© 2009-2017 Глупов.net Все права защищены
Designed KinoPost. Разработка сайта: VIS-A-VIS