и послал его в ...
Глупов.net
Салтыков (Щедрин)

Уse хороше / Ольга та Микола БРИВКО. 45-РІЧЧЯ МУЗЕЮ


В літописах Великої Вітчизняної війни багато яскравих і незабутніх сторінок. Однією з яких є героїчна боротьба нашого народу за визволення Донбасу та прорив Міус-фронту.
У серпні 1943 року розгорнулися бої за висоту 277,9 м. Савур-Могилу, важливий стратегічний пункт спостереження фашистів. Саме тут були ворота на Донбас, відкривши які, тисячі наших дідів і прадідів загинули, окропивши землю багряною кров’ю. На початку 1960-х років було прийнято рішення – увічнити славну пам’ять воїнів. На основі всеукраїнського конкурсу схвалили проект монумента, який зараз увінчує легендарну Савур-Могилу. Його, спорудивши на кошти шахтарів Донецької області, відкрили 8 вересня 1967 року.
 Але ж пам’ять загиблих не тільки в обелісках і монументах? І тоді постало питання про створення музею. Почалася наполеглива робота по збору матеріалів з історії донбаської операції.
Багато сил, часу, ентузіазму вклали в цю благородну справу – О.Б. Зак, І.М. Пчелинцев, Б.І. Буданов, Ф.С. Мачуженко, І.Ф. Колесніков, О.М. Лазарєв та багато інших краєзнавців міста. Невеличка експозиція відкрилась тоді в міському Будинку піонерів, де разом з дітьми Володимир Михайлович Трубін продовжив пошуки.
В подальшому, згідно рішення виконкому Сніжнянської міської ради народних депутатів “Про створення музею бойової і трудової слави”, міський Музей бойової слави розпочав свою роботу 23 лютого 1968 року, як музей на громадських засадах, займаючи перший поверх житлового будинку по центральній вулиці міста Сніжне. З 1971 року музей стає самостійним відділом Донецького краєзнавчого музею, зі складу якого був виведений 1992 року, отримавши статус державного музею та перейшовши до комунальної власності виконкому Сніжнянської міської ради. Першим директором музею став Борис Іванович Буданов, згодом, у 1971-1973 роках – Світлана Миколаївна Кущенко, протягом 1973-1994 років – Світлана Іванівна Матвієнко, а з 1994 року музей очолює Галина Іванівна Щекочихіна.
За 45 років існування музей значно виріс. Він є унікальний як по експозиції, так і за напрямком роботи. У ньому знаходяться зброя часів Великої Вітчизняної війни, фотографії, документи, нагороди та особисті речі ветеранів війни та праці, які воювали на всіх фронтах. Якщо раніше його фонди нараховували 800 експонатів, то зараз понад 12 000. За ці часи неодноразово створювалися нові експозиції музею та постійно доповнюються новими експонатами. Протягом тривалого часу музей був єдиним в області музеєм бойової слави, але сьогодні ситуація змінилася. Музей відомий в багатьох кутках України та Європи, щороку його відвідують понад 20 тисяч осіб з усіх куточків світу. Експозиція музею розкриває дві основні теми: “Місто Сніжне в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років” та “Обпалені Кандагаром”. Як відлуння великого страшного лиха постає перед нами перша виставкова зала “Сніжнянці – захисники Вітчизни в роки Великої Вітчизняної війни”. Тут макет бліндажа в натуральний розмір, зразки зброї, матеріали про участь сніжнянців – прикордонників в боях за оборону Брестської фортеці, Ленінграду, Одеси, Києва, Севастополя, Москви та захист підступів до рідного міста Сніжне. У другій залі розміщені матеріали, що розкривають “Місто Сніжне в період окупації” та “Корінний злам в ході Великої Вітчизняної війни”. А саме матеріали про загін „Партизан Желєзняк”, молодіжну підпільно-диверсійну групу „Сніжнянські соколята”, фотографії, документи, речові реліквії солдат та підпільників.
В третій залі містяться матеріали, що розкривають “Бої за визволення Донбасу” (1943 рік). Це: Директива Ставки Верховного Головнокомандування про операцію визволення Донбасу, звернення Совінформбюро, документи, нагороди, фотографії, особисті речі учасників визволення Донбасу. Центральне місце експозиції займає діорама “Штурм Савур-Могили, серпень 1943 року”, що показує масовий героїзм воїнів. В експозиції представлений фронтовий щоденник командира 5-ї ударної армії Цветаєва В.Д.; документи начальника політвідділу 2-ї гвардійської армії Сергієва А.Я.; нагороди заступника командира Сошальского О.А., який загинув під час штурму Савур-Могили; сувеніри Героя СРСР Карапетяна А.Г., Єпанчина О.Д. та багатьох інших воїнів визволителів Донбасу та міста. В четвертій залі представлені матеріали, що розкривають “Подвиги сніжнянців на фронтах Західної Європи та Далекого Сходу”. Це газети 1945 року, сувеніри, листи, безцінні фронтові реліквії, залишки зброї та спорядження.
Окрему групу експонатів складають матеріали про Героїв Радянського Союзу: Ткаченка О.К., Жердія Є.М., Балабаєва О.В., Чаленко В.Є., Погрібного Д.К., Чумаченко В.І, їх фотографії, документи, нагороди, фрагменти спогадів тощо. Друга важлива тема, відображена в експозиції “Опалені Кандагаром”, про воїнів-інтернаціоналістів. Зібрані матеріали – фотографії, документи, газети, книги та особисті речі - розкривають подвиги сніжнянців у 80-ті роки минулого сторіччя в Демократичній Республіці Афганістан та Анголі. Два стенди присвячені пам’яті 10 загиблим землякам – Михайлецю В., Замараеву О., Мащенко В., Коненко С., Костенко А., Мілентьєву Р., Остаповичу Ю., Бойко О., Шепелю С. та Нікітенко О.
Ті приклади героїзму, які проявляли наші сніжнянці, виконуючи бойовий інтернаціональний обов’язок, не залишаються безслідними. Ми можемо пишатися нашими воїнами. Прикладом є: Нагієв А.В., Краснов С.А., Абросімов П.М., Лідовський І.В., Кім Ю.І., Мамонтов О.І., Бут О.М., Висоцький І.В., Фатьянов О.Л., Васильєв О.І., Єфименко О.В. та інші. Серед числа воїнів-афганців, що повернулися з пекла війни, є Герой Радянського Союзу, льотчик-снайпер - Кот Віктор Севастянович, що зараз мешкає в м. Москва (Росія). В червні 2008 року біля музею встановлено пам’ятник воїнам-афганцям – Бойову Дозорну Розвідувальну Машину (БДРМ) за кошти та силами “Союзу інвалідів Чорнобиля і війни в Афганістані” при підтримці міської влади для вшанування усіх воїнів-інтернаціоналістів.
Головне для чого існує музей - це допомогти формувати патріотизм, зберегти пам’ять про минулі дні та героїзм нашого народу в першу чергу серед дітей та молоді. Тому музей є формою військово-патріотичного виховання молоді. Адже тих знань, які вони отримують на уроках історії, для них недостатньо. Їм хочеться більше дізнатися про роки воєнних лихоліть. Наукові співробітники музею проводять, в першу чергу для учнівської молоді, тематичні екскурсії, уроки мужності, зустрічі коло музейних вітрин, вечори пам'яті тощо. І не тільки в стінах Музею бойової слави, а й за його межами, плідно співпрацюючи з навчальними закладами міста. Одна з форм військово-патріотичної виховання, яка впливає на підлітків - це екскурсії по місцях боїв на Савур-Могилі, де влітку 1943 року проходили запеклі бої. До пам'ятних дат - День Перемоги, День Скорботи, День звільнення Донбасу та України, День ліквідатора, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав - в Сніжнянському музеї бойової слави проходять зустрічі молоді з ветеранами Великої Вітчизняної війни, учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, воїнами-інтернаціоналістами, присвячені подвигам і пам'яті загиблих, померлих у мирний час. Подібні вечори пам'яті, уроки справжньої мужності, приклади справжнього героїзму потрібні і необхідні для того, щоб нинішнє покоління захисників Вітчизни вміло відрізняти справжню любов до Батьківщини від псевдопатріотизму.
Музей зі своїх фондів створив чимало виставок, які відіграють певну роль у патріотичному вихованні нового покоління. А саме - виховання в учнів активної позиції, інтересу до історії світу, своєї Вітчизни, малої Батьківщини, повагу до старших, людинолюбство, любов до традицій народу та гордість за великі і малі перемоги нашої країни. Необхідно пам'ятати, що патріотичне виховання вибудовується, зазвичай, на основі важливих доленосних подій в історії тієї чи іншої країни. Велика Вітчизняна війна - трагічна, і одночасно тріумфальна сторінка нашої історії. Науковими співробітниками музею постійно вивчаються історичні, літературні джерела, присвячені подіям історії України, а під час уроків мужності молоде покоління спілкуються з учасниками та свідками подій часів війни, окупації міста, учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, воїнами-інтернаціоналістами. Живе слово дає молоді привід для роздумів і пробуджує інтерес до науково-дослідницької роботи.
Любов до Батьківщини починається з малого. Учень тримає в руках листи з фронту або залишки армійського спорядження і за допомогою розповіді екскурсовода уявляє себе учасником подій минулого. Таким чином відчуває біль і страждання, що випали на долю нашого народу у роки війни. На жаль, ветеранів тієї війни - живих свідків тих страшних подій, з року в рік стає все менше, а нинішнє покоління знає про війну лише з книг і кінофільмів. І тому наше завдання сьогодні зберегти історичну пам'ять, донести і передати підростаючому поколінню всю серйозність, тяжкість і трагізм тих героїчних подій. Сніжнянський музей бойової слави дійсно є зберігачем пам'яті про переможців. Молодь повинна пам'ятати уроки війни, знати історію своєї Вітчизни, чітко визначати свою громадянську позицію. Драматична історія життя, боротьби і великої праці земляків - це наш великий моральний потенціал, наші могутні корені, те, що дає нам сили жити і вірити в майбутнє. Ми переконані, що наша земля стане надійною опорою і для наступних поколінь.




©
Світлини надано авторами.
Имя
Будь ласка введіть Ім'я
Сообщение
Сообщения не должны содержать ссылки на сайты
Проверочный код
Будь ласка введіть код
© 2009-2017 Глупов.net Все права защищены
Designed KinoPost. Разработка сайта: VIS-A-VIS