и послал его в ...
Глупов.net
Салтыков (Щедрин)

Светлое будущее / Валерій СЕРДЮК. the SHOW MAST GO on


Мистецькі твори, театральні зокрема, сценічно унаочнюючи певний стан моралі суспільства, є помітною ознакою демократії.

У Київському академічному Молодому театрі - довгоочікувана премєра - вистава "Сатисфакція" за п'єсою Вільяма Шекспіра "Венеційський купець".

   

Молодий італієць Бассаніо,по самісінькі вуха опинившись у боргах, звертається до прúятеля - купця з Венеції Антоніо, прохаючи позичити гроші. Але в Антоніо - немає готівки, бо на всі кошти накупив товарів, які трьома кораблями розвозяться в різні куточки світу. Тому він змушений звернутися до лихваря Шейлока - старого євреєя-позичальника, котрий дрижить над кожною копійкою.

Лихваря ненавидить половина Венеції, але нестачі в клієнтах він не відчуває. А позаяк Антоніо ображав Шейлока, іноді позбавляючи лихваря "навару", то Шейлок висуває умóвину: за кожен день простроченого платежу Антоніо мусить заплатити лихвареві фунтом м'яса з власного тіла… 

Отой фунт м'яса, міркую, у критиків творчо-світоглядної позиції Станіслава Мойсеєва спровокує відгуки за принципом двосічного меча: як з боку єврейської громади в Україні, представленої, приміром, її "захисниками" ув особі Вадима Рабиновича, Олександра Фельдмана чи Олександра Наймана (щоб гнівúтися антисемітській складовíй п'єси), так і з боку правих ортодоксів на кшталт Олега Тягнибока (від якого не чув ніде й ніколи персоніфікованої критики якогось єврея чи москаля).

Але директор і художній керівник театру Станіслав Анатолійович Мойсеєв у нашій приватній розмові аж геть буденно (без нáдміру емоцій) сказав, що давно вже нічого не боїться: ні провокативних тем, ні сценічної постановки творів великого англійця

Бо що є, то вже з п'єси не викинеш і не перепишеш її.

Проте жанр комедії, зважаючи на трагедійні обставини одного з головних героїв, таки змушує залучати сей твір Шекспіра, до драми. Та й сценічний образ Шейлока режисерськи трактувався упродовж останніх ста років так, щоб із Шекспірівського комічного персонажа осучаснитися на трагічного - акценти у п'єсі змістилися

У виставі ж Молодого театру мене перш за все потішили костюми Юлії Зауличної та пластика Тетяни Островерх, явлені у виконанні Валерії Ходос (Порція) та  Іванни Поточняк (Джессіка, донька Шейлока). Цікаве візуально-пластичне рішення - дівчата, що вихоплюються із золотої та срібної скринь, злицедіяне студентами КНУТКіТ Ганною Бащевою та Дариною Турубарою.


Чудово впорався з роллю один із моїх улюблених акторів - Станіслав Боклан (Антоніо), рятуючи серце. Шейлок, у виконанні заслуженого артиста України Олексія Вертинського, теж гідний виклику "на біс", але, міркую, на сю роль більше підійшов би Валерій Шептекіта, котрий фейс-контролем більше нагадує старого єврея

Зáла - переповнена. І се попри майже зимну температуру в ній за першого премєрного пóказу. Тому дотепник Вертинський, що майже голяка занýрився у ванну з холоднющою водою, гідний удячної поваги

Перша й друга вистави - аншлаг. І на третій, спостеріг, теж вмощувалися на приставних стільчиках у проходах. На балконі ніде яблуку впасти

Довідка

Написання "Венеційського купця" датується 1596 чи 1597 роками. Пєсу зареєстрували в Палаті торговців папером у липні 1598 року. Вперше видана під назвою

"Дивовижна історія про Венеційського купця в неймовірній жорстокості єврея Шейлока стосовно названого купця, в кóтрого той запрáг вúшматувати фунт мяса; із виобрáженням домагань руки Порції пропозицією вибору з трьох скриньок та як оті домагання неодноразово виконувалася слугами лорда-камерґера. Написана Вільямом Шекспіром".

Перевидавалася (без посилання на виставу) 1619 року під тією ж назвою. І врешті вийшла in folio 1623 року.

На переконання Єлєни Алєксєєнко, фабулу комедії зцементувала обробка кількох сюжетних мотивів, уже відомих у літературі. Історія з векселем знáна зі збірника "Простак" Джованні Фіорентино, виданого 1558 року. І хоча її англійський переклад з'явився аж у XVIII сторіччі, цілком вірогідно, що існував більш давній рукопис перекладу. Крім історії з векселем, у збірнику натрапляємо на назву "Бельмонт і мотив перстня". Сюжетну лінію сватання з відгадуванням портрета, схованого в одній зі скриньок, обіграно в 66-му оповіданні надзвичайно популярного за часів середньовіччя збірника "Римські діяння", створеного десь 1400 року, а перекладено англійською мовою 1577 року. Спроба обєднання названих сюжетних джерел, можливо, ще передувала Шекспіровій. Так, є згадка про постановку лондонським театром "Бик" (загубленого для наших сучасників рукопису пєси "Єврей"), що за сюжетом перегукується з "Венеційськоим купцем". До сієї ж теми звертається й Деккер у п'єсі "Венеційський єврей", дата написання якої не зафіксована.

Єврей Шейлок на батьківщині Шекспіра

Єврей, як головний герой театрального твору, набув популярності після процесу над євреєм Лопесом, лейб-медиком Єлизавети Першої, страченим 1594 року за звинуваченням у спробі вкоротити життя королеві. Відголосом на сі події з'явилася постановка трагедії К. Марло "Мальтійський єврей", ініціайована групою Хенсло-Алейна, та постановкою Шекспірового "Венеційського купця" театром Бербеджа.

Тема сих двох згаданих вистав умотивована обставиною певних обмежень для євреїв, що діяли в Англії з кінця XIII до середини XVII сторіччя. Але й у XVIII сторіччі ся тема доволі поплярна, щоб, приміром, згадати видатного англійського актора Едмунта Кіна (1787–1833), котрий 1814 року в Лондоні дебютував ув ролі Шейлока. А останнім ув ролі Шейлока був Генрі Гудмен, перевтілившись у Шекспірівського єврея вже десь після 2001 року...

 Єврей Шейлок завойовує Росію

У Російській імперії перша постановка відбулася 8 січня 1860 року на сцені Олександринського театру (сучасний Російський державний академічний театр драми ім. О. С. Пушкіна, заснований 1756 року). Переклад та сценічну обробку здійснив Аполлон Григор'єв. Шейлока зіграв Василь Самойлов. Вистава неодноразово поновлювалася (1862, 1897, 1903, 1909).

1877 - Малий театр. Переклад Павлова; Шейлок - Вільде, Бассаніо - О. П. Ленський, Порція - Федотова.

1881 - Пушкінський театр (театр Бренко), Москва.

21 жовтня 1898 - Московський художній театр. Режисери К. С. Станіславский та О. А. Санін, художник В. А. Сімов, композитор Симон; дож Венеції - І. О.  Тихомиров, Шейлок - Дарський, принц Мароканський - В. В. Лужський, принц Арагонський - В. Е. Мейєрхольд, Антоніо - О. Л. Вишневський, Бассаніо - О. І.  Адашев, Соланіо - Кровський, Салеріо - І. М. Москвин,  Граціано - Ланськой, Лоренцо - Кошеверов, Тубал - О. А. Санін, старий Гоббо - Чупров, Ланчелотт Гоббо - Г. С. Бурджалов, Балтазар - В. Ф. Грибунін, Стефаніо - Тарасов, Порція - М. Ф. Андрєєва, Нерісса - Ольга Леонардівна Кніппер, дружина Антона Павловича Чехова, Джессіка - Алєєва.

1900 - Ярославський театр.

1905 - Товариство російської  драми під керівництвом В. Е. Мейєрхольда (Шейлок - Мейєрхольд).

1913 - Театр "Соловцов" (Київ). Режисер Микола Синельников; Шейлок - Павленков, Бассаніо - Радин, Граціано Кузнецов, старий Гоббо - Пельтцер, Порція - Полевицька, Джессіка - Шатрова, Нерісса - Гофман.

1916 - Малий театр. Поновлення; режисер С. Платон, художник Браїловский. Шейлок - О. І. Южин та Й. А. Правдин.

27 листопада 1920 - Великий драматичний театр (Петроград). Режисер О. М. Бенуа, художник О. Бенуа, ескізи М. Л. Бенуа, Болотов; композитор Б. В. Асафєв; Шейлок - Монахов, старий Гоббо - М. Черкасов, Ланчелотт Гоббо - Лаврентьєв, принц Марокканский - Музалевський, принц Арагонський - Мічурін, Порція - Комаровська.

1999 - Театр Мосради. Режисер. А. Житінкін, Шейлок - Михайло Козаков.

2000 - "Шейлок". Московський театр "Et Cetera" під керівництвом Олександра Калягіна. Режисер Роберт Стуруа, сценографія та костюми Г. Алексі-Месхішвілі, композитор Г. Канчелі.

Отже, на український сцені не часто ризикували поставити сей твір. З огляду на "межу осілості"?

 Єврей Шейлок і Дмітрій Мєдвєдьєв

А ось у сучасній Росії за цей твір не взялися ні Марк Захаров, ні Олег Табаков, ні Галина ВолчєкНе кажучи вже про сатиричні театри під керівництвом Костянтина Райкіна чи Олександра Ширвінда. А обидва ж євреї - чого б їм боятися? Чи може тема занадто "слизька"… Краще Мольєра поставити всоте. Простіше за все зобразити Шейлока демоном, ворогом усього людстваОсобливо в сьогоднішній путінській Росії, що стрімко сповзає в бік фашизму й ксенофобії. В Україні ж... Український актор Олексій Вертинський балансує, прагнучи бодай трохи виправдати свого персонажа

Екранізації

1914 - (німий фільм). Режисер та виконавиця ролі Порції - Луїс Уебер. Перший повнометражний фільм США, відзнятий жінкою.

1932 - (музична комедія). Режисер К. Відор. У ролях: Б. Кросбі, Мерилін Міллер.

1973 - (телефільм). Режисер Джон Сихел. В ролях: Шейлок - Лоуренс Олівє, Антоніо - Ентоні Ніколлс, Бассаніо - Джереми Бретт, Порція - Джоан Плоурайт, Джессіка -  Луїза Пурнелл.

1980 - (телефільм BBC). Режисер Джек Голд. В ролях: Шейлок - Уоррен Мітчелл, Салеріо - Джон Рис.

1993 - "Шейлок" (Росія). Режисер Борис Бланк.

1996 - (телефільм Channel 4). Режисер Алан Хоррокс. В ролях: Бассаніо - Пол Мак-Генн, Порція - Хайдн Гуїнн.

2001 - (телефільм BBC). Режисер Тревор Нанн (Nunn). Постановка Royal National Theatre; у головній ролі Генрі Гудмен.

2002 - (на мові маорі). Режисер Дон Селвин.

2004 - "Венеціанський купець". Режисер М. Редфорд. У ролях: Аль Пачіно - Шейлок, Джеремі Айронс - Антоніо, Джозеф Файнс - Бассаніо, Лінн Коллінз - Порція.

Поцікавившись у Станіслава Анатолійовича його думкою про Редфордівський фільм (від якого я в захваті), почув флегматичну відповідь:

- Фільм ніякий, хоча Аль Пачіно грає неперевершено. Але ж то - екранізація твору, а ми - театр модерну

 

© Опублікування чи цитування сього матеріалу дозволено тільки з посиланням на Глупов.net, а для Інтернет-видань - з гіперпосиланням на сайт http://Glupov.net

Опанас 07 Февраля 2011 20:50
Шейлок - прототип Мордехая.

Имя
Будь ласка введіть Ім'я
Сообщение
Сообщения не должны содержать ссылки на сайты
Проверочный код
Будь ласка введіть код
© 2009-2020 Глупов.net Все права защищены
Designed KinoPost. Разработка сайта: VIS-A-VIS