и послал его в ...
Глупов.net
Салтыков (Щедрин)

Політики / Федір МЛИНЧЕНКО. СОВÓК у психології ПРЕЗИДЕНТА


 

За результатами голосування на останніх виборах Президента України бачимо добре окреслену тенденцію формування не електоральних прошарків, а згрупування "однодумців" довколо кількох лідерів.

Слово однодумці взяв у "лапкú" з причини, що в Україні відсутня будь-яка політична ідеологія окремої політсили і всіх партій загалом. А красиві гасла, що шумовúнням з'являються, коли починає закіпати передвиборче шаленíння, не треба плутати з засáдчими політичними принципами. Бо голослівні обíцянки "Завтра (а то й сьогодні) буде краще!" безпідставно видаються за ту чи іншу партійну доктрину. Піпл мовляв схаває...

Адже так сáмо, як нікóму не вдасться матеріалізувати мéво чи так сáмо, як ніхто не зможе вхопити рукою тінь, отак ніхто з українських політичних лідерів толком не може згуртувати людей політичною доктриною - вчéнням, як це слово перекладається з латини. Бо партійна доктрина, як об'єднáвча ідея, сьогодні в Україні відсутня: в обуржуазлених комуністів, у зрусифікованих націоналістів і скаґебіщених рухівців, у бютівців та регіоналів... У всіх інших, чия кількість сягає близько двох сотень партій. Отомý й узяв у "лапки" слово однодумці. Бо симпáтики кóтрогось із лідерів гуртуються не з метою копіткóї праці, спрямованої на перемогу певних політичних стратегічних ідей, а довколо, як уже казав, красивих гасел на кшталт

 "Вона працює" чи "Україна для людей".

   

У останнього гасла "однодумців" виявилося достатньо для перемоги над усіма іншими, включно з тигипчино-яценюковою тріскотнею.

   

Але владу, знаємо, легше взяти як утримати. Не зупинятиму увагу на загрозах, які у сім сенсі існують для Віктора Януковича. Акцентую увагу на іншій думці. 


Володимир Лефевр (автор математичної моделі рефлексії, на якій будується теорія двох етичних систем, протилежних метою і наслідками), на жаль, малознáний нашим політикам.

Теорія Лефевра, кажучи про неї стисло, протиставляє погляд "заборони зла" погляду "досягнення добра", визначаючи дві суспільні моделі.

Перша - європейська, друга - розуміння суспільної моралі, пропаговане радянською ідеологією. У другій моделі обов'язово існує загроза зародження конфлікта між громадянином і державою, наслідки якого або знищують його ініціатора, або конфлікт доростає до соціальної катастрофи.

Тобто, взявши за приклад теорію Лефевра, бачимо, що Віктор Янукович застосовує другу модель, не переймаючись різницею між вимóгою, приміром, "не бреши" і "будь правдивим".

Тому, якщо хтось стосовно правління Януковича намагатиметься вас переконати в існувані однієї однісінької ситуації "або-або", коли стараннями Віктора Федоровича Україна буде або для людей, або люди в Україні, розчарувавшись у тих "старáннях", не захочуть бачити Януковича своїм Президентом, то  намагання вмовити нас мовчки чекати яке з отих або збудеться - фарисейство. Не вірте тим людям. Адже націлення суспільства на думку "Від добра добра не шукають" чи "Буде добре, як мине зле" позбавляє суспільство можливості піти третім шляхом, заколисуючи себе черговою химерою про "світле майбутнє". Принаймні праці Володимира Лефевра, авторитетного вченого в ґалузі соціальної психології, у сих думках переконують.

 

Сі міркування - не ознáка заклику скласти руки, бовванíючи в позі споглядáльної байдужості та похмурої зневіри чи навпаки - виявляти галасливу непокору під стінами адміністративних будівель та на майданах. Кажу про інше...

Кажу про відсутність у політичних партійних програмах визначальної складовóї: є базис (багатомільйонний чи копійчаний), нема надбудóви (матеріалізації ідей через статутну діяльність членів партії).

Тому змагаються не ідеї, а конкурують бізнесові структури, які в Міністерстві юстиції одержали право називатися партіями. Конкурують, як у перетягуванні каната, за право розподіляти кошти з державного бюджета. І команда під назвою "Україна для людей" виявилася чисельнішою від команди "Вона працює", щоб той "канат" перетягти на свій бік.

У тій обставині нема ні трагедії, ні тріумфу. Адже вона, та обставина, ситуативна, а не констатує перемогу політичної доктрини.

Але що ж, журитись?! - запитала на ювілейному вечорі в Українському домі Ліна Костенко, "розжувавши" відповідь, - Отут було багато слів про поразку, що ми програли... А чи програли? Ви знаєте, це ж так іде історія, це її кроки. Впритул з відчаєм оця вся криза, крах. З дистанції часу так іде історія. І ми повинні зараз набратися сил, спокою, доброго гумору. Сміх – перепалює, а в сльозах можна втопитися.

 

 

 


© Світлини Федора МЛИНЧЕНКА.

 

© Опублікування чи цитування сього матеріалу дозволено тільки з посиланням на Глупов.net, а для Інтернет-видань - з гіперпосиланням на сайт http://Glupov.net

Наталя 16 Июня 2010 21:32
Дякую за Ліну Василівну Костенко!

Sanyek 13 Июня 2010 15:35
Понятно. Для профффесора писано.

Артур 15 Мая 2010 10:51
Какой Лефевр, когда внимание отвлекает "Владимирский централ"?!

Имя
Будь ласка введіть Ім'я
Сообщение
Сообщения не должны содержать ссылки на сайты
Проверочный код
Будь ласка введіть код
© 2009-2020 Глупов.net Все права защищены
Designed KinoPost. Разработка сайта: VIS-A-VIS