и послал его в ...
Глупов.net
Салтыков (Щедрин)

Глупов.tak / Федір МЛИНЧЕНКО. СПОКУСА


©. Федір МЛИНЧЕНКО, 2008

Виключно для прочитання.

Передрук та поширення з письмового дозволу автора.

 

Увага!

 

Автор рекомендує перед ознайомленням зі "Спокусою"

прочитати до неї Передмову "Талант як ерекція...",

розміщену на Глупов.tak

 

 

 

 

Євгену Опанасенку, другові, з любов’ю

 

 

СПОКУСА

 

(Оберіг)

Містерія¹ самíтника на три дії

 

1. Μυστήριον (грец.) - таїнство.

 

 

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос - більш нічого.

А серце б'ється - ожива,

Як їх почує!.. Знать, од Бога

І голос той, і ті слова...

 

Тарас ШЕВЧЕНКО

 

 

 

 

                                                                                                                                                                                                                                     Світлина автора.

Не рекомендовано

читати антисемітам.

 

 

 

 

 

 

ЛИЦЕДІЇ:

 

 

ГОЛОС.

 

Образ апостола Павла і Поета. Їх не обов’язково втілювати акторською грою – лунає з „неба”.

 

 

Св. НЕДІЛЯ і Св. П'ЯТНИЦЯ.

 

Як і Голос, не обов’язкові у зоровóму вияві.

 

 

МАРІЯ.

 

Образ простолюдинки, а не Божої матері.

Хай кожен у ній побачить те, на що

заслуговує від неї почути Ваше сумління.

 

П'ЯНИЦЯ.

 

Упевнений, Ваш досвід не буде строгим суддею.

 

ЮДКА.

 

Поставте себе на його місце.

Але заувага: мій Юдка позбавлений

усталеної етнографічної ознаки пейсів і гаркавості.

 

Згадайте „Иуду из Кариота” Леоніда Андрєєва,

аби знати, що робити, знеславивши себе

підлістю.

 

 

 

 

Перша дія. ¹

 

Інтродукція. ²

 

Голос (Апостола).

Що народжéне, те вмирає –

вирує слíпо круговéрть...

Буває пекло ліпше Раю

і за життя – солодша смерть.

 

Голос (Поета).

Хто з вас, людей, напевно знає,

у чóму сенс всьогó буття?

Можливо, щось в нас убивають

в зачáтті нашого життя?

 

Голос (Апостола).

Що... вічним є?

А що минýщим? Що є мізéрним, а що сущим

життя могó й буття твогó?

 

Голос (Поета).

Хто змусить нас, хто нам накаже

підлóти й зради ваші зважить,

щоб пересúлить гріх тогó,

що скóтським убиває людське?

 

Юдка.

Добро у слові... Вища сýтність.

 

Друга ява.

 

Голос (Поета).

Снується тихо ясна ніч, спливає Місяць над горою.

І тисячí на небі свіч палахкотять над головою.

Нідé нікого. Тихо... Тихо. Ніч світ знемóжений скорила,

щоб з Неділею Святою П’ятниця бродила...

 

Св. П’ятниця.

Кайтесь, люде, перед Богом.

Пóсту не минайте... Поламали мої кості,

хоч спочити дайте! ³

 

Св. Неділя.

Крúхту... Дрíбку... Не минайте!

Бог добро помнóжить. Люди добрі, застидайтесь

душ своїх порожніх.

 

Св. П’ятниця.

Знімувáли слово Боже...

Хто його з вас чує? Занепáло... Як полова.

І німýє всýє...

 

Третя ява.

 

ОСÁННА

 

На світі бéзліч є доріг.

Та Бог одну проклав до Храму...

Вона устéлена кісткáми,

щоб хтось душею в грязь не ліг.

 

Осáнна!

 

Світами безліч йде доріг,

що померéжані хрестами.

Хто йшов душею манівцями,

знайти свій шлях у храм не зміг.

 

.................................................

 

Обáбіч шляху стигне кров

в кущі калúновім до Храму...

Хто плоттю впав на шлях кісткáми,

душею в Храм Святий дійшов.

 

Осанна!

 

Четверта ява.

 

П’янúця.

О-о-ох! Та ще хоч краплю?

Щоб я здох! Та щоб я вкляк, не вúдів світу,

якщо хмільнý крапéльку вип’ю.

На стид і страм най душу запродáм... чортам!

 

Спокусник (наспівуючи).

Не кидáй мене, моя чарочко!

Не жени мене ти, шинкарочко!

 

П’янúця.

Йой, о-о-óх... Хай позивá мене сам Бог

у сýдний день та до отвíту.

А все ж...

Роса Господня – оковита!

 

Один ковток втамує жар нестерпний,

бо пересохло так, що годен вмерти.

Я й чорту подарую душу...

 

Хай хоч смоли! А... випить мушу.

 

Спокусник.

Бач, страждає чоловік!

Хоча б він куди не втік... Обтрушý як грушу.

 

П’янúця.

О-о-óх, похмілля мозок сушить.

 

Спокусник.

За усе відома плата.

Може хочеш щось продати?

 

П’янúця.

Та... хіба що дýшу.

 

Спокусник (роздратовано).

На біса cп’янена душа?!

Я – чорт, спокусник. А не ґúцель.

Хай в Рай бере Господь п’янúцю,

бо Сад пустий... Бог сам-на-сам...

 

П’янúця.

Продам! Усе продам...

 

Спокусник.

Як горобчиків у стрісі,

душ у пеклі – достобíса.

Стільки їх, аж гать гати!

Може...

 

П’янúця.

Згоден! Згоден...

 

Спокусник.

Може... Слово...

 

П’янúця.

Слово...

 

Спокусник.

Продаси?

 

Голос (Поета).

Бо що б, здавалося, слова...

Слова та голос – більш нічóго.

П’янúця.

Йой! Лусне голова.

Хоч рісочку гіркóго, бо серце вщент...

 

Спокусник (підлесливо).

Послухай, любий, є ґешéфт. ¹

 

П’янúця.

Зґендлюю ¹¹ Слово?..

 

Спокусник (інтонаційно повторює Голос Поета).

Я ж не прошý душі чи крові... Бо...

Що б, здавалося, слова?

 

П’янúця.

Та знаєш ти, песиголве,

що слово рідне – се сторóжа,

незбýтня пам’ять від батькíв.

 

Бач, нéхристь, храм порожній,

Псалтир ¹² без тúтли і азíв. ¹³

 

Спокусник.

Послухай, неборáче...

 

П’янúця.

Ізгинь! Ходú до біса ти, Чортяче...

Хай Бог мені мої гріхи пробачить –

себе продам! А слóвоспів...

 

Голос (Апостола).

І ворон – ворон, доки кряче.

 

Голос (Поета).

Без слóва ми, як без вогню палíй.

 

Голос (Апостола).

Ви ж людність?..

 

П’янúця.

Людність! А не гній.

 

П’ята ява.

 

СПОВІДЬ П'ЯНИЦІ ¹

 

Помолюся... За тóго, хто в гóрі –

хай розвіється сум їхній, страх.

Хай одужають хворі та кволі

і тернистим не буде їм шлях.

 

Помолюся за грішних у зраді –

хай простяться гріхи їм лихі.

Хай ніхто і ніколи не пáда,

хай в любові живуть і в красі.

 

Помолюся за тих, хто в безвíр’ї

(без любові до Бога живе),

хто на світі без віри й надії,

хто ще шляхом непрáведних йде.

 

Хай молитва моя між зіркáми

за всіх нас як спокýта летить...

Та найпéрше думкáми й словами

буду щиро я в Бога просúть,

 

щоб Господь всім дав щастя-здоров’я,

усьогó, що бажав би й собі.

Хай всім серцем у щирій любові

славу, Боже, возносять Тобі.

 

Шоста ява.

 

Спокусник (скептично).

То що? Не продаси?

 

П’янúця.

Та навіть шльондру упослíджену проси...

 

Спокусник.

А там... Де вище? Угорí...

 

Голос (Поета).

Царі?

 

Голос (Апостола).

На тé і є вони – царі...

 

Сьома ява.

 

Марія (чути здалеку).

Прийде ранок – ти весела,

інших веселиш.

Прийде нічка – ти в постéлі,

мов голубка спиш. ¹

 

Спокусник (задоволено).

О-о-о-о-о?..

Се хто так жáлібно там пíє?

 

П’янúця.

Душа нещасная... Марія.

 

Спокусник.

Се – пóкритка? ¹ По...

 

П’янúця.

Повія.

 

Спокусник (обнадійливо).

О, ся... все мені продасть!

Не тілом – совістю торгує.

З гріхом зляглась, то й честь людськý

за гріш змарнýє... Коли ще є така.

 

П’янúця.

Душа чужа – пітьма...

Чи знаєш ти, хто жінка ся?

 

Восьма ява.

 

Спокусник (грубо до Марії).

Чи правда се, скажи, Маріє...

 

Марія.

А певно так. І... пóгань, і повія.

Бо... пóкритка.

 

Спокусник.

Від слова „крити”?

 

Марія.

Ти, кляте, щось прийшло просити?

 

Спокусник.

І прóчая, і прóчая,

по сємý „Указу”, кожна дівка

козакóві должна дать по разу. ¹

 

Марія.

Укази, пустоцвíте нехрещéний...

 

Спокусник (вбік).

Ся теж, я бачу, навіжéна...

 

Марія.

Даремно...

Ти макíтришся ¹ даремно.

Указ мене не наляка, бо той указ під козака.

А ти... Хирлявеньке на зріст...

 

Спокусник.

Поглянь! У мéне довгий...

П’янúця.

Язик?

Чи, як в сусідів ¹ наших кажуть?

Х...

 

Спокусник.

...віст!

 

Марія.

Та чи знаєш, розпрокляте...

 

П’янúця.

Хоч куди той ...

 

Спокусник.

Хвіст...

 

П’яниця.

...встромляти? Місце довгому х...

 

Спокусник.

...востý...

 

Марія.

„Тьху!” на тéбе...

 

Спокусник.

Тьху-тьху-тьху, Марічко, тьху!

 

Марія.

Я для тебе не Марічка...

 

Спокусник (убік).

Норовлúва молодичка!

 

За пань-брáтовство прости...

Хай обрáза споловíє.

 

Марія.

Нею розум не засієш.

 

Спокусник (щоб не вчула Марія).

О-о-о-о! Не знає ще Марія,

що зґвалтується в „повію” слово „Мáшка”, ²

як в кліть пташка...

 

Марія.

Що ж, мій звáбнику, проси. Як в собáк, ...

 

Спокусник (впередбачливе перебиває).

Хвіст...

 

Марія.

...не дрочи. Бо одна на всіх нарýґа...

 

Спокусник.

Знаю, серце жýрно тýжить...

Ща-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-астя

хочеш до краси?

П’янúця.

Ти х...

 

Спокусник.

...вост`ом...

 

Марія.

...тим не крути. Бо пустá твоя розмова.

Так, як кýкіль ²¹ чи полóва... ²²

 

Спокусник.

А куплю у тебе мову?!

Тобто вúкуплю я Слово,

бо...

 

Марія.

Що...

 

Спокусник.

... здавалося б, словá?

Усяке ними світ морóчить.

 

Марія.

Ти, я думала, охóче...

 

Спокусник.

Продай мову, дам – дівочість.

 

Марія.

О-о-о-о! Твоя ціна висока!

 

Спокусник.

Вічна цнóта! Джерело в грузькíм болоті:

недотóрканість (дівочість). Все зроблю для тебе я.

Продай мову...

 

Марія.

Звікувáла щоб німа?

 

Спокусник.

На дурнúчку та ціна.

 

Марія.

Ні, Спокуснику, не можу...

 

Спокусник.

Трясця мамі!

Теж: „Сторóжа, оберíг і Слово Боже,

пам’ять наша давніх літ...”

Тхне від слів, як тхне барлíг.

 

Марія.

Мова рідна – оберíг.

Спокусник (позіхаючи). Салда-а-а-атська дєвка!

Гря-а-а-азь ва-ню-ю-ча-а-а-а...

Тебе і пес вже не зарýчить, бо ти – нужнúк, ²³

в який стікає людськá хіть... ²

 

Марія.

Менé гріхами не кленіть.

Дитям я мрію... Сином мучусь...

Та, як без дна, ходжý пустá.

 

Спокусник.

Продéрту сіть берýся залатáти.

Але не звик відмов прощати...

 

Карайсь бездíтством весь свій вік,

удаючú, що ти святá...

 

Марія.

Я – грíшно вгрíшна без гріха. Але...

Щоб не вчинúти найгрішнíший гріх... Підý...

 

Спокусник.

Хіба тебе прошý поцілувать Христа

у Гетсиманському саду?!

 

Марія.

Сліпого Син прозрíв. ²

Та не зцілúв незрячу в дýшах сліпотý.

 

Дев’ята ява.

 

 

СПОВІДЬ МАРІЇ ²

 

З’явилась жінка Сонцем світу.

А Місяць у ногах її лежав.

Вона кохалася без грíху...

Се згодом гріх гріхи зачáв,

коли, молúвшися Христові,

вона скохáлася в любові.

 

Той перворóдний гріх ² простився,

бо болем в жінці розтерзавсь...

Хто з нас в житті не оступúвся?

Хто з вас хоч раз не завагавсь?

 

Се ж опісля, прохóдячи, прихóдить,

як одкровéння, каяття.

Життя в нас болем увіхóдить,

бо біль, на жаль, наш сенс життя,

щоб стрáхом тим світ аж обпúвся,

безкрає жахом просотáвся...

 

Хто з вас (?) хоч раз не оступúвся...

Хто у житті не завагався?

Хто з вас хоч раз (Хоч раз!) не падав?

Хто в світі сьóму не згрішив?

Хто з вас хоч раз комýсь не зрадив?!!

Хто з нас (хай в думці)... а не вбив?

 

Десята ява.

 

Марія.

Хто з нас хоч раз, хоч раз не падав,

хай мимовíльно, не згрішив? Хто з нас

хоч раз колись комусь в чомýсь не зрадив?

Хто з нас, прогнíвавшись, хоч пóдумки не вбив?

 

Спокусник.

Йо-о-ой...

Що робити, що зробúти...

 

А може Юдку попросити,

аби унúкнути стидý та стрáми? ²

Продасть...

Продасть за шéляг ² пéйси ³ й маму.

 

 

Друга дія.

 

Перша ява.

 

Спокусник (не помічаючи присутності Юдки).

Йо-о-ой... Що робити, що зробúти...

Хоч відьмакóм упасти й вити,

волáть, терзатися й каратись та...

Мушу Слово я доп’ясти,

бо засміють мене і кури...

Зламаю Юдкину зажéрливу натуру!

 

Юдка.

Ґерш-тý? ³¹

А начувáйся, дýрню...

 

Спокусник (знічено).

Я... заплачý!

 

Юдка.

Плачáми плáту сам плачý.

Спокусник (оговтавшись).

Воздам тобі за все натýрно,

не скýрвившись в ціні амýрній. ³²

 

Юдка.

Слів не збагнути дурню!

Слів, що люблю...

Тебе і всіх ...

Люблю в душі, а не „амýрно”.

 

Усіх-усіх...

 

Без вúнятку ознáки:

 

шестиконéчності,

 

півмíсяця,

 

хреста...

 

Пролúта кров людськá не має

ні смакý, ні смáку, крім прúсмаку гріха...

 

Спокусник.

Словá, словá...

 

Юдка.

Боюся прúсмаку (не смáку), ³³

боюсь лякý (не переляку).

Боюся прúсмерку, коли вже дня нема

і ще нема на горизонті ночі,

бо ніч кривавим серцем в небі

денне світло кровотóчить, стожáрячи сонця нічнí...

Лестивих слів боюсь, золóчених в брехнí.

 

Спокусник.

Слова пустí...

 

Юдка.

Сльоза, знай, зóвні щоки мóчить,

а б’ється градом болю по душí...

 

Спокусник.

Сновúдливо – царі!

Прокúньтесь, і фантазії, як вітром...

 

Голос.

Є таємниця в Боговúявленні світла.

Бо чим, скажіть, насправді денне світло є,

коли у Перший день воно взялóсь нізвíдки?

А Сонце ще три дні жило сліпе. ³

 

Спокусник.

Словами бáвитесь в словах...

 

Юдка.

Я – найневд`áтніший з невдáх...

 

Спокусник.

Твою планúду ³ перемíрю...

 

Голос.

Бо він у вíруванні вірить, що звук один,

одне протяжне вовче „У-у-у-у-у-у-у!”є мíрою,

якою перемíрено нам совість нашу, суть і суєту?

 

Спокусник.

Тебе я, Юдко, не збагну! Я вірю...

 

Голос.

А він вíрує (не мріє), аби одна на всіх

вселéнсько-людська суть: коли почнуть...

 

Спокусник. На небесах?

 

Юдка.

Так! Там!

Коли почнуть нам вíри наші мíряти –

нам совість терезáми мусить буть.

 

Спокусник.

Ми на землí, раюючи, повинні жить.

А що там в небі...

 

Друга ява.

 

 

СПОВІДЬ ЮДКИ ³

 

О, як ваш світ мені обрид,

відгородивсь від мéне муром

таким коротким словом „жид”,

таким болючим, як тортури.

 

Клену й молю все... Водночáс,

мій біль карається в любові –

вже досить гніву та обрáз,

цикýти ³ в серці замість крові.

 

Довíчний сум, безмежний стид,

самокарання і блюзнірство...

Вінок терновий – слово „жид”...

Не цвях скривáвлить, а „жидівство”.

 

Мій світ ридає ридма-рид,

стікає чистою сльозою

на ницу лайку в слові „жид”,

щоб в нас терзатися клятьбóю.

 

Та я молю вас... Водночáс,

мій біль карається в любові –

вже досить гніву і обрáз,

зневáги в серці замість крові.

 

Клену й молю всіх... Водночáс,

мій біль тамується любов’ю –

нема ні гніву, ні образ...

Мій біль вгамýється у слові... ³

 

Третя ява.

 

Юдка.

Мій біль вгамується у слові...

 

Спокусник.

Єгиптом вдрýге не пройдéш. ³

 

Юдка.

Ти сієш вітер. А пожнеш....

 

Спокусник.

Послухай, Юдко, є ґешéфт... ⁴⁰

 

Юдка.

За гріш, ти віриш, удавлюся?

Без камінця за гаманець втоплюся?

А ти...

          Скажи?!

Хіба не вб’єш...

Не вб’єш хіба (клянусь Ісусом) за те,

за щó, плазýючи, з’явивсь між нас?

 

Спокусник.

Ну... Нýмо, Юдко, без прикрас.

Не адвокáть (Пілáтівськи ⁴¹) без сýду...

 

Юдка.

Щось інше, звáбнику, проси...

Запрóданцем дітей своїх не буду.

 

Спокусник.

Згадай ...

Згадай мене – продóвження в Іуді.

Христа ж продав?

 

Юдка.

Кого згадав?! Себé, хто дýшу нам срібникувáв,

аби грішили у житті, любов забувши, віру й честь?

 

Спокусник.

Я не воскрес... Бо не вмирав...

А сук над прíрвою – мій хрест: ⁴²

Живу ж бо в кожному із вас,

щоб гріх за нас

в спокуті взяв (у Храмі неба) Спас.

 

Юдка.

Не корч, Спокýснику, святого.

 

Спокусник.

Хіба прошý продати Бога?

Мізéрні духом ви для сьóго.

Безтямні, нúці та й дурнí.

 

Юдка.

Томý, що чув ти „Так” у „Ні”?

 

Спокусник.

Словá та голос... Більш нічóго.

 

Юдка.

Не зігріє тіло шмáття, бо я дýшу загублю...

 

Спокусник.

Я неприкáяння й прокляття

разóм зі словом відкупл`ю!

 

Згадай знущання підлі й ниці,

зневáгу, біль, бруднí плювкú,

що випікáли вам зінúці...

 

Юдка.

Помовч, мій звáбнику... Мовчи,

словами сéрце нам не рви.

 

Спокусник.

За звук один, який ледь чути,

хробáччям в ноги повалюся –

терзать тебе не буде смуток, бо...

Я в ім’я твоє вберýся.

 

І...

 

Прославлятимуть юдеїв

нарóди всі

у всіх світáх!

 

Юдка.

Ми – найневд`атніші з невдáх...

 

Спокусник.

Позбáвлені землі своєї?

Нога чужúнська топче прах і

вщент розбúто трон Мойсéїв,

щоб трúзну прáвить на кісткáх батькíв твоїх? ⁴³

 

Юдка.

Побійся Бога!

Тяжкий гріх терзати серце раз убите.

 

Спокусник (убік).

Почав канючити.

Та мій терпéць, як сито...

 

Юдка.

Хто склеїть глек – спорóшений, а не розбитий?

Чи стяг, як міллю, кýлями побитий,

хтось церувáть ⁴⁴ почне на сміх?

 

Спокусник.

Хай совість... Славі слýжить мúтом!

 

Юдка.

А ти продати б Слово зміг?

 

Спокусник (загадково).

Хто Божі може знать дороги?..

 

Юдка.

На них, щоб не блукати,

язúки рідна – як сторóжа...

 

Спокусник.

Мова?!

Відмóвою мене стриножив...

На серце каменем наліг.

 

Юдка.

Ти тут згадав дороги Божі?

 

Спокусник.

Не вільний, Юдко, зізнаватись,

що слово рідне – так як матір...

 

Юдка.

Не утирáй брехливих сліз.

 

Спокусник.

Як Назорéй ⁴⁵ підý окрúлено на страту...

 

Голос (Поета).

Вже час, Іудо-спокушáльний, сповідáтись...

 

Четверта ява.

 

 

СПОВІДЬ СПОКУСНИКА ⁴⁶

 

У Бога – я Його рука.

Лівúця чи правúця? Без різнúці:

мене, як пса, Бог напускá,

щоб перевірить вас на нúцість.

 

У Бога – я за лихваря,

в Господнім кóлесі – я спиці.

Це мною Бог перевіря:

з лайнá ⁴⁷ людина, а чи з криці. ⁴⁸

 

Слуга я Божий, орендар –

Йому плачý невтíшну рéнту, ⁴⁹

бо пеклом Бог наклав тягар –

платúть з підлóт людськúх проценти.

 

Я – тінь Його і пил від ніг,

надхмáрне небо і провáлля...

Я – вічний спокій, вічний біг...

Гріхів людськúх я відзеркáлля,

щоб не терзав душí людськóї гріх.

 

Юдка.

Не я, а ти, нещасний, Вічний Жид, ⁵⁰

прирéчений за гнів сліпий на гидь і бридь.

 

П’ята ява.

Спокусник.

У Бога я...

 

Юдка.

Убóгая душа твоя...

 

 

Третя дія.

 

Перша ява.

 

Спокусник.

У Бога – я за лихваря, ⁵¹

в Господнім кóлесі – я спиці.

Се мною Бог перевіря:

з лайнá ви, люди, а чи з криці...

 

Юдка.

Ти згадував запльовані зінúці...

 

Спокусник.

Я розумію, Юдко, ницо...

Та я шукáтиму... Й знайдý!

Як не зґендлюю, то куплю.

Бо, так як маку в світі, люду...

А дýші...

Чорно-білі смуги.

 

Марія.

Тобі не зрадить Бога вдруге...

 

Друга ява.

 

Голос (Апостола).

Як прийдý до вас, браття, ⁵²

і до вас говоритиму чужою мовою...

 

Голос (Поета).

...то який вам спожúток зроблю?

 

П'яниця.

Коли сýрма звук невиразний дає –

хто до бою готуватися буде?

 

Марія.

Коли мовою не подастé зрозумілого слова –

як пізнати, що кажете?

 

Голос (Поета).

Коли я не знáтиму значення слів,

то я буду чужúнцем промóвцеві...

 

Юдка. ... і промóвець чужúнцем мені.

 

Голос (Апостола).

Коли я молюся чужою мовою,

то молиться дух мій, а мій розум без плоду.

 

Голос (Поета).

Волíю п’ять слів зрозумілих сказати,

щоби інших навчати,

аніж десять тисяч слів чужою мовою...

 

Голос (Апостола).

Брáття,

не будьте дíтьми своїм розумом...

 

Юдка.

... будьте в лихому дітьмú...

 

Марія.

А в розумі досконалими будьте. ⁵³

 

Третя ява.

 

МІЙ БОЖЕ ⁵⁴

 

Мій Боже любий, заступись...

Я не прошý собі багатства,

бо золото моє – осінній лист.

Спаси мене. Врятуй від рабства.

 

Мій Господи, за мéне заступися.

 

І будь-яку воздам Тобі офíру. ⁵⁵

Усе віддам я: тіло, розум, хист –

за віру і за те, в що вірю.

 

Від нас, молю, не відступися.

 

Хай тлíнним тілом я загину,

щоб врятувати дýшу від руїни...

 

За дýші наші заступись.

 

Фінал. ⁵⁶

 

Юдка.

Мій Боже любий, заступись...

Я не прошý собі багатства,

бо золото моє – осінній лист.

Спаси мене. Врятуй від рабства.

 

Спокусник. ⁵⁷

Хіба просив продати Бога?

Слова та голос... Більш – нічóго...

 

Юдка (задумливо). ⁵⁸

Éлої, Éлої – лáма савахтонí... ⁵⁹

 

Спокусник (іронічно). ⁶⁰

В чóму і де мої, Боже, гріхи?

 

Завіса.

t 27 Ноября 2011 17:08
от Луки г. 17 ст.19 а Вам Аня добавлю, все водимые Духом Святым сыны Бога. Дерзайте Аня.

Кузя 15 Ноября 2009 01:22
Як близький знайомий можу засвідчити - аж ніяк!

Анна 19 Сентября 2009 18:06
Не еврей ли автор?

Имя
Будь ласка введіть Ім'я
Сообщение
Сообщения не должны содержать ссылки на сайты
Проверочный код
Будь ласка введіть код
© 2009-2017 Глупов.net Все права защищены
Designed KinoPost. Разработка сайта: VIS-A-VIS