и послал его в ...
Глупов.net
Салтыков (Щедрин)

Главное / Валерій СЕРДЮК. МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ: ДЕМОНСТРАЦІЯ МИСТЕЦТВА чи ДЕМІНСТРУАЦІЯ ІДЕЇ


Аж ось і відкрився “Мистецький Арсенал” - недоношене ґонорове дíтище передостаннього Президента.

І то дійство, зазначу,  скоромний хліб для інформаґенцій хоча б про щось бóвкнути, порівняно з шарудінням купюр на "Лікарню Майбутнього", невдало для хворих дíточок патронóваної президентшою-тíточкою Катєю Чумаченко. Точніше розпáтраною на отих купюрах...

Бо там, у Феофанії - нема навіть котлована під будівництво. А отож нема й дощатого нужника, щоб віртуальні будівельники не ходили до вітру. Чи проти нього, коли не платять зарплату, як ото на футбольному стадіоні в Київі. А тут... МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ воюватиме з невіґлаством і несмаком! Замість ядерної зброї, від якої відмовився Червоний Лис, демонструють

 

"Сіжу в окопє... Пудрюсь", прости Господи! Та чи ж був, міркую, Лєнін духовним підаром, щоб ганьбити в олійних фарбах ще і його вроджену фізіологічну схильність.

Сьогоріч "ART-Kyiv contemporary-2010", у новоствореному беззбройному музеї, ліз аж зі шкіри в намаганні збіговиська художників, галеристів, кураторів, критиків, теоретиків, колекціонерів попозиціюватися в Ґоґоль-Моґоль-поєднувальній спробі схилúти актуальне мистецтво галереї до кохання з вýличним (ýлицю не плутайте з вуликом) мистецтво чи, навпаки, вуличних (вулицю не плутайте з Окружною дорогою) схилити до кохання з галєрєйщіками, вазелінячи ту подію увагою засобів масової інформації.

   

Журналісти обтерли одяг крізь два кордони охоронців, намагаючись просунути, як тупий ніж у перемерзле сало, редакційні пóсвідки, переконуючи "Бля!" арсенальне секьюріті у своїх дипломах про вищу освіту тицянням пальчиком навпроти власного прізвища в списках на акредитацію.

Шукав себе, шкрябаючи пальчиком у заздалегідь зформованих списках, і Дмитро Десятерик, який уже 14 років працює у відділі культури газети "День" - офіційному інформаційному спонсорі отого заходу. Обрегочешся! Але обіцяних бейджиків для преси чомусь забракло, а  катáлоги - виключно для галеристів… Міркую, то новітній засіб убезпечитися від професійних “ХВУршетників”, які щось там вжувáли та щось там підсьорбнýли але ніколи не подякували редакційним відгýком за ту гостúну - ні світлин-фотографій, ні матеріалів тобі, приміром, від Віктора Попова, Наталі Рекунової чи Сергія Тряшина  я не побачив...

  На прес-конференції директор "Мистецького Арсеналу" пані Наталя Заболотна (з голлівудською посмішкоюі в чудовому блакитному сукéнці) представила гостей акції, намагаючись відповідями вдовольнити журналістську допитливість. Але то було схоже, скóрше, на декларацію намірів про співпрацю. Бо на моє конкретне:

- Скільки коштував  сьогóрічний "ART-Kyiv"?

пані Наталя ухилилася від прямої відповіді, почавши перелічувати спонсорів, красненько їм дякуючи.

Патріарх ýличного мистецтва та відомий порýшник громадського спокою Ґаральд Неґелі докладно розповів про свою еміґрацію до Німеччини, пригоди в Європі та сутички з поліцію, запліднюючи в мені любов до українських міліціянтів.

   

Неґелі бубонів про ті дивá півгодини. Був, відчувалося, в натхненні й мóці бризкослинно, просторікувати про те підмистецьке підґрунтя ще з хвилин 30, помножені на безконечність. Але його чемно перервали…

Але ось нахабно й зухвало поводився на прес-конференції хіпар-ґрафітист Спай - гість фестивалю, що прибився в мать городов Руських із Санкт-Пєтєрбурґа. Той гість, зовні відверто не слов’янської зовнішності, репетуючи, вимагав особистого товмачá з людської мови на російську.

Багатьом присутнім, помітив, аж кортіло заткнути сю санктпетерербурзьку пельку. Але українці - гостинні та лагідні.

Приємне враження справив француз Zevs. Чемний, ввічливий і культурний (попрú дивний нік). Говорив тихо, нікого не критикуючи.

Аж ось і гість-ґрафітчик Спай із далекої півночі просто підвівся і, ображений, рвучко залишив прес-конференцію. Тепер, переймаюся, треба очікувати чергових виступів Константіна Затуліна та Сєргєя Маркова?

За моєю спиною тихенько стояла Олександра Кужель; довколо аж рябіло від камер, фотоапаратів і диктофонів.

У церемонії відкриття взяла протокольну участь і заступник міністра культури та туризму Вікторія Ліснича, зачитавши привітання учасникам-гостям ярмарку від імені міністра Михайла Кулиняка:

Перед нами розгортається світ галерей, приватних колекцій та спеціальних проектів, у яких зашифровані аури і висловлювання митців. "АRT-KYIV" демонструє процес спільного пошуку відповідей і своїми масштабами на теренах "Мистецького Арсеналу" створює передчуття народження нового великого виставкового проекту.

На церемонію нагóдилися керівники провідних музеїв світу, представляючи: Музей сучасного мистецтва Гугенхайма в Нью-Йорку, Королівський коледж мистецтв у Лондоні та Музею прикладного мистецтва у Відні. До "Мистецького Арсеналу" збігся й сповзся й український бомонд. Походжав Віталій Журавський у вовняному (кольору стрьомної дитячої несподіванки) піджаку; Савік Шустéр (у супроводі одразу двох жінок модельної зовнішності, чиї ноги на добрих півметра довші від ніг Савіка); Андрій Чебикін обмінювався думками з Олегом Пінчуком. Як зáвжди, прагнула привернути до себе увагу химерним головозахисним "прикидом" Катя Осадча. Дещо збентежена, як здалося, Соломія Вітвіцкая шукала чи то журналістську "здобич", а чи просто "свіжак" ракурсу для зйомки…

Під час відкриття виставки вуха глядачів попéстили музичними перформансами Ґаральда Неґелі та гурту "Rochus Aust", а очі глядацького загалу замилувáли презентацією кінетичної скульптури "Перформанс" швейцарського арт-дуету "Daniel Glazer & Magdalena Kunz".

Серед учасників арт-ярмарку - трендові галереї Київа, Санкт-Пєтєрбурґа, Москви, Берліна, Парижа, Одеси, Харкова та українського міста левів.

Від України участь у проекті взяли вуличні художники: Гомер, Vova Vorotniov, Apl 315; галерейники: Жанна Кадирова, Гамлет Зіньковський, Анатолій Бєлов, Володимир Кузнєцов, Микита Кадан та "Группа предмєтов".

Урсула Молітор і Володимир Кузьмін продемонстрували техніку світлових інсталяцій. Окрасою перших днів ярмарку були перформанси німецького експериментатора Rochus Aust.

Логічною складовóю сьогорічного "Арт-Київа" був міжнародний проект відеомистецтва: група "PROVMYZА" з Ніжнєґо Новґорода (лауреат Міжнародного кінофестивалю в Роттердамі), "Assolo" (учасники 51-ї Венеційської бієнале та 67-о Венеційського кінофестивалю); український медіа-арт представили гурти "R.E.P." і "SOSka"; а з художників: Лада Наконечна та Станіслав Волязловський.

Вхід на "ART-Kyiv contemporary-2010" для охóчих - був від 10 до 30 гривень, щоб насолодитися філософією злягання... 

 

  Якщо відверто, то я - прихильник класичного мистецтва. І навіть "Гоголь-фест"у сих стінах сподобався якось більше від перфомансів та інсталяцій "...contemporary-2010". Та й на момент відкриття "Арт-Київа" ще продовжувалися впорядкувальні роботи - затиралася крейда, бігали підсобні робітники, особливо не вибираючи слова у якихось свох спíрках стосовно якості виконаної роботи.

Склалося враження, буцім керівництво "Мистецького Арсеналу" (теперішнє й минуле) не тямить, що воно хоче: Лувр, Ермітаж чи просто павільйон для демонстрації ультрасучасного мистецтва, не зовсім зрозумілого широкому загáлові.

  Якщо се - музей, то де для нього брати експонати? Відбирати у Лаврського заповідника скіфську пектораль, а у Переяславського музею козацькі шаблí? Чи звóзити сюди археологічні знахідки, щоб тимчасово їх експонувати? І чому не можна прихистúти бодай у якомусь кутку Музей історії Київа, сусíдячи з нашою історією мистецькі твори з-за кордону? Бо інакше - для уроджéних киян і культурних прибýльців у моє рідне місто, то все - "понти для прієзжіх".

Питань багато... А відповіді - нещирі, узагальнюючі, умовні… Час іде, а реставрація триває повільно… Чи встигнемо бодай до "Євра-2012"?

Десь у глибині душі розумію, що в мистецтві не можна категорúчнити: "Се потрібно, а се - ні". Адже мистецтво повинно бути мистецтвом, а не засобом чи способом самовираження, явленого невправною рукою в ґерметизації хворобливої уяви "Мене не розуміють" чи  "Мєня нє понімают".

 

Адже я, грішний для сучасних ґалєрєйщіков, вихований на кращих зразках живопису - класичному мистецтві високого Відродження; полотнах голландської, фламандської та російської шкіл живопису; творах Рафаеля, Брюллова, Глущенка, Мурашка… Се мистецтво - вúразне й опукле національними ознаками, що  спонукає не до аґресії сперми атакувати мистецько-арсенальний кулачок хворобливо-голубої мрії…

А ПІНЧУКівські спроби здивувати нас інсталяціями, пефрормансами - моветон… Бо корова, підвішена до стелі в "Пінчук АртЦентрі" ніколи не покрóпить молоком Джоконду, а хіба що ляпнé віртуальним кизяком. Але дружина венеційського дожа лише посміхнеться своєю загадковою посмішкою й на кизяк від Пінчука, й на шедеври хамовитого ґрафітчика з Санкт-Пєтєрбурга, і на вправність київських ґрафітчиків, спостережену на стіні будинку неподалік "Мистецького арсеналу".

  

 

 

 

© Світлини Федора МЛИНЧЕНКА.

 

 

© Опублікування чи цитування сього матеріалу дозволено тільки з посиланням на Глупов.net, а для Інтернет-видань - з гіперпосиланням на сайт http://Glupov.net

Татьяна 13 декабря 2010 11:16
Отличная виртуальная экскурсия:) Ну что ж, северный сосед и здесь себя проявил во всей красе:((((

Анна 10 декабря 2010 02:01
Да вот к их уровню опускаться автору не нужно. Эпатаж уходит в прошлое. Просто дурака назови дураком: Пинчук-Корова.

Sanyek 09 декабря 2010 21:35
О Ленине доступно и понятно. Спасибо.

Ірина 08 декабря 2010 15:53
Та хай собі існує все в мистецтві. Навіть корова на стелі, якщо вона втішає комусь око. На приклад, хто не вживає тваринну їжу, зрадіє, що корова не на обідньому столі.

SamDurak 08 декабря 2010 13:04
Маладца дядя!

See 08 декабря 2010 12:07
!!!Soglasen

Имя
Будь ласка введіть Ім'я
Сообщение
Сообщения не должны содержать ссылки на сайты
Проверочный код
Будь ласка введіть код
© 2009-2018 Глупов.net Все права защищены
Designed KinoPost. Разработка сайта: VIS-A-VIS